Захаренко В’ячеслав Володимирович

ЗАХА́РЕНКО Вʼячеслав Володимирович (31. 07. 1962, Харків) — радіоастроном. Кандидат технічних (1998), доктор фізико-математичних (2014) наук, академік НАНУ (2025). Державна премія України в галузі науки і техніки (2018). Премія імені С. Брауде НАНУ (2017). Закінчив Харківський ін­ститут радіо­електроніки (1984). Від­тоді працював у Харківській філії НВО «Меридіан»; від 1987 — у Радіоастрономічному ін­ституті НАНУ (Харків): 2014—17 — провід­ний науковий спів­робітник, від 2017 — директор. Роз­робив під­силювальну систему найбільшого в світі радіотеле­скопу декаметрового діапазону хвиль з максимальною чутливістю і динамічним діапазоном; дослідив радіови­промінюва­н­ня пульсарів і блискавок в атмо­сфері Сатурна, виконав астрофізичну інтер­претацію отриманих даних; сформулював низку пер­спективних астрофізичних задач і методи їх виріше­н­ня, за­пропонував екс­периментальні дослідже­н­ня (після 30-ти р. без­успішних спроб інших дослідників) з метою виявле­н­ня нових пульсарів із декаметровим ви­промінюва­н­ням, але з оптимальним пошуком реальної міри дис­персії; за­провадив нову спо­стережну про­граму з пошуку транзієнтних явищ у Всесвіті. Від­крив декаметрове ви­промінюва­н­ня більше 50 пульсарів, провів уточне­н­ня параметрів їх радіови­промінюва­н­ня і від­повід­ної міри дис­персії; довів на під­ставі спів­ставле­н­ня даних радіотеле­скопу УТР-2 і космічного апарату Cassini те, що сигнали, прийняті від Сатурна, є радіови­промінюва­н­ням блискавок в атмо­сфері планети; вперше виконав пряме детектува­н­ня сигналів блискавок за допомогою наземного радіотеле­скопу УТР-2 на під­ставі даних з високою часовою роз­дільною здатністю та виявив дис­персійне запізнюва­н­ня цих сигналів у між­планетному середовищі; вперше в світі задетектував велику кількість джерел низькочастотного транзієнтного радіови­промінюва­н­ня, що утворюють нову популяцію релятивістських галактичних обʼєктів.

Завантажити статтю