Захаренко В’ячеслав Володимирович

Визначення і загальна характеристика

ЗАХА́РЕНКО В’ячеслав Володимирович (31. 07. 1962, Харків) — радіоастроном. Кандидат технічних (1998), доктор фізико-математичних (2014) наук, академік НАНУ (2025). Державна премія України в галузі науки і техніки (2018). Премія імені С. Брауде НАНУ (2017). Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (1984). Відтоді працював у Харківській філії НВО «Меридіан»; від 1987 — у Радіоастрономічному інституті НАНУ (Харків): 2014–17 — провідний науковий співробітник, від 2017 — директор. Розробив підсилювальну систему найбільшого в світі радіотелескопу декаметрового діапазону хвиль з максимальною чутливістю і динамічним діапазоном; дослідив радіовипромінювання пульсарів і блискавок в атмосфері Сатурна, виконав астрофізичну інтерпретацію отриманих даних; сформулював низку перспективних астрофізичних задач і методи їх вирішення, запропонував експериментальні дослідження (після 30-ти р. безуспішних спроб інших дослідників) з метою виявлення нових пульсарів із декаметровим випромінюванням, але з оптимальним пошуком реальної міри дисперсії; запровадив нову спостережну програму з пошуку транзієнтних явищ у Всесвіті. Відкрив декаметрове випромінювання більше 50 пульсарів, провів уточнення параметрів їх радіовипромінювання і відповідної міри дисперсії; довів на підставі співставлення даних радіотелескопу УТР-2 і космічного апарату Cassini те, що сигнали, прийняті від Сатурна, є радіовипромінюванням блискавок в атмосфері планети; вперше виконав пряме детектування сигналів блискавок за допомогою наземного радіотелескопу УТР-2 на підставі даних з високою часовою роздільною здатністю та виявив дисперсійне запізнювання цих сигналів у міжпланетному середовищі; вперше в світі задетектував велику кількість джерел низькочастотного транзієнтного радіовипромінювання, що утворюють нову популяцію релятивістських галактичних об’єктів.

Завантажити статтю