Серебровський Олександр Сергійович

СЕРЕБРО́ВСЬКИЙ Олександр Сергі­йович (Серебровский Александр Сергеевич; 06(18). 02. 1892, м. Курськ, Росія — 26. 06. 1948, Москва) — російський вчений-генетик. Професор (1923), член-кореспондент АН СРСР (1933), академік ВАСГНІЛ (1935). Закінчив Московський університет (1914). Пере­бував на військовій службі. Від 1919 працював на дослідній станції птахівництва у Тульській губ. (Росія), від 1921 — на Аніковській генетичній станції по­близу м. Звенигород (нині Московська обл.); водночас 1921—27 — в Ін­ституті екс­периментальної біо­логії АН СРСР; 1929—32 — завідувач лабораторії генетики Біо­логічного ін­ституту; 1931—37 — завідувач сектору генетики і селекції Всесоюзного ін­ституту тварин­ництва (усі — Москва); одночасно — на викладацькій роботі: 1923—30 — завідувач, професор кафедри птахівництва Московського зоотехнічного ін­ституту; 1930—48 — завідувач кафедри генетики Московського університету. Наукові дослідже­н­ня з загальної генетики та генетики тварин. Автор ідеї про подільність гена. Засновник нового напряму в еволюційному вчен­ні — геногео­графії. За­пропонував метод боротьби з шкідниками, що ґрунтувався на поширен­ні самців шкідливих видів з генетичними аномаліями. Про­аналізував фено- і геноресурси гібридизації для різних видів тварин. Перед­бачив глобальну про­блему збереже­н­ня генофонду рідкісних порід тварин, роз­робив т. зв. метод сигнальних генів. 1932—37 з метою ви­вче­н­ня питань гібридизації працював у заповід­нику «Асканія-Нова» (смт Асканія-Нова, нині с-ще Каховського р-ну Херсонської обл.), де під його керівництвом здійснено понад 100 комбінацій схрещувань різних видів.

Завантажити статтю