Кримський Сергій Борисович

КРИ́МСЬКИЙ Сергій Борисович (02. 07. 1930, м. Артемівськ, нині Донец. обл. – 30. 06. 2010, Київ) – філо­соф. Чоловік І. Комарової. Д-р фі­лос. н. (1976), проф. (1987). Засл. діяч н. і т. України (1996). Премії ім. Д. Ма­нуїльського (1992), ім. М. Ту­ган-Баранов­сько­го (2000), ім. Д. Чи­жевського (2001) НАНУ. Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2005). Закін. Київ. ун-т (1953). Від 1957 працював в Ін-ті філософії НАНУ (Київ): від 1985 – зав. відділу, від 1989 – гол. н. с. відділ. логіки, методології та фі­лософії науки. Наук. дослідження: теорія пізнання, логіка, методо­логія науки, культу­рологія. Роз­робляв прин­ципи ра­ціонально­сті та розумін­ня, транс­формації знання. Неоплатонів. ідеї вилучення архетипіч. струк­тур буття, розуму, культури обґрунтував у світогляд. відношенні. Виділив архетипи духов. роз­витку укр. культури: настанови софій­ності буття, символ. антро­поцентризм, етична цінність осо­бистості.

Пр.: Научное знание и принципы его трансформации. 1974; Мирово­ззрен­чес­кие категории в современном естествознании. 1983 (спів­авт.); Григорій Сковорода. 1984 (спів­авт.); Архетипи укра­їнської культури // Феномен укр. культури. 1996; Философия как путь человечности и надежды. 2000; Культура як світ людини // Мист. обрії’2003: Альм. 2004; Цивілізаційний розвиток людства. 2007 (усі – Київ).

Літ.: Сікорська К. Вчений зі світовим ім’ям // Уряд. кур’єр. 2005, 12 лют.; Сергій Борисович Кримський: Біобібліогр. покажч. К., 2005.

М. В. Попович