Кочура Панас — Енциклопедія Сучасної України

Кочура Панас

КОЧУ́РА Панас (справж. – Кочур Панас Федорович; 05(18). 07. 1905, м. Кролевець, нині Сум. обл. – 05. 11. 1976, Київ) – прозаїк. Чл. СПУ (1954). Держ. нагороди СРСР. Закін. міське реал. уч-ще. Працював на Кролевец. мех. з-ді, у мандр. театр. трупі Черніг. губерн. політпросвіти. 1924–27 – секр., голова Чапаїв. сільради Кролевец. р-ну. Після тяжкої трав­ми від 1929 був прикутий до ліжка. Дебютував повістю про боротьбу проти нім. окупантів «Родина Сокорин» (ж. «Українська література», 1945, № 12; окремо – К., 1962). Оповідання «Остання подорож» (ж. «Вітчиз­на», 1951, № 3) присвятив Т. Шев­ченку. Автор повістей «Окрилені» (1953, у спів­авт. із М. Ятком), «Вог­ні юності» (1957; обидві – про кол­госпне життя повоєн. ро­ків); ро­манів «Світлий ранок» (1954; про Визв. вій­ну під проводом Б. Хмель­ницького), «Золота грамота» (1960; усі – Київ; рос. перекл. – Сф., 1963), «Апостоли правди» (К., 1969; рос. перекл. – Москва, 1990), «Із іскри – полум'я» (К., 1972; рос. перекл. – Москва, 1978; усі – про події вій­ни 1812, діяльність декабристів), «Сичі на дзвіниці» (К., 1974; рос. перекл. – Москва, 1983), «Початок вічного» (К., 1977; обидва – про підпіл. гурти в Україні напередодні рев. подій 1905–07), «Блакитна мрія. Довга ніч» (К., 1987). Ім'ям К. названо одну з вулиць рідного міста і середню заг.-осв. школу № 1.

Літ.: Гринько Д., Корнющенко І. Панас Кочура: Біогр. нарис. К., 1975; Гринь­ко Д. Назавжди у лавах бійців // ЛУ. 1980, 25 лип.; Малиношевська С. Кролевецький Прометей Панас Кочура // Кролевец. вісн. 2000, 15 листоп.; Корнющенко І. Апостол високого духу // Корнющенко І. Палітра: Нариси. С., 2006.

І. П. Корнющенко


Покликання на статтю