КРАВЕ́ЦЬ Торічан Па­влович (10(22). 03. 1876, с. Волково, нині Тульс. обл., РФ — 21. 05. 1955, Ленін­град, ни­­ні С.-Пе­тербург) — фізик. Доктор фізико-математичних наук (1934, без захисту дис.), член-кореспондент АН СРСР (1943). Державні нагороди СРСР. Закін. Моск. університет (1898). Від­тоді викладав у Моск. інж. училищі, водночас на Моск. пед. (1901–14) та Вищих жін. (1907–14) курсах. 1914–20 — професор кафедри фізики Харків. університету, 1920–21 — Кубан. політехнікуму (м. Краснодар, РФ); від 1921 — завідувач кафедри фізики Моск. ін­ституту шляхів сполуче­н­ня. 1922 заарешт. за ви­ступ проти політики рад. влади щодо вищої школи, засудж. до 3-х р. засла­н­ня в Сибір, де працював на Іркут. сейсмол. станції та в Ір­­кут. університеті. Від 1926 — у Держ. оп­­тич. ін­ституті (Ленін­град): зав. лаб. на­ук. фото­графії (до 1938) та оп­тич. властивостей фарбників (1945–51). Водночас 1926–32 — зав. від­­­ділу екс­перим. фізики Фіз.-мат. ін­ституту АН СРСР, 1932–34 — каф. фі­зики Військ.-електротех. акаде­мії; від 1934 — у Ленінгр. університеті: 1938–42 — завідувач кафедри заг. фізики та лаб. фотохімії кри­сталів Н.-д. фіз. ін­ституту. Наукові дослідже­н­ня: абсорб­ція світла в роз­чинах забарвл. речовин, теорія прихов. фото­граф. зображе­н­ня, історія фізи­­ки. Роз­робив низку методів і при­­ладів для фото­граф. сенситометрії (спів­­авт., Сталін. премія, 1946).