Дурунда Андрій Ілліч

Визначення і загальна характеристика

ДУРУ́НДА Андрій Ілліч (05. 11. 1956, с. Рекіти Між­гір. р-ну Закарп. обл.) — прозаїк, публіцист. Член НСПУ (1993). Обл. літ. премія ім. Ф. Потушняка (1999), між­нар. літ. премія ім. Б. Лепкого (2004). Закін. Ужгород. університет (1979). Працював кор. обл. г. «Молодь Закарпа­т­тя» (1979–84); ін­структором оргвід­ділу Закарп. облвиконкому (1984–88); відп. секр., за­ступник голови Закарп. організації СЖУ (1988–95); гол. ін­спектором по звʼязках із ЗМІ та громадськістю Карпат. регіон. митниці (1996–2001). Від 2002 — гол. консультант секретаріату уповноваженого ВР України з прав людини. Творчість Д. націлена на утвердже­н­ня морал.-етич. засад, критеріїв совісті, честі, добра, звернена до фольклору Закарпа­т­тя.

Тв.: Не карай самотністю: Оповіда­н­ня. 1988; Невидимі пута: Повість. 1992; Сльозинка на зеленім листку: Повість у новелах, поезії, дорожні нариси. 1994; Сльози Святої Марії: Роман. 1999; Замах на Паганіні: Кн. нарисів. 2002; Дерево на вітрах: Худож.-докум. роман. 2005 (усі — Ужгород).

Літ.: Хланта І. В. Літературне Закарпа­т­тя у ХХ століт­ті: Біо­бібліогр. покажч. Уж., 1995; Зимомря М. Аби земля не залишалася облогом: Андрій Дурунда // Зимомря М. Долі в людях. Нариси. Інтервʼю. Дрогобич, 2006; Ряшко М. Андрій Дурунда. Слово в сльозі: Літ. порт­рет. Уж., 2006.

М. І. Зимомря

Завантажити статтю