КРЕМНЬО́В Олег Олександрович (13. 03. 1919, с. Крюкiв, нині у складі м. Кре­менчук Полтав. обл. — 08. 01. 1987, Київ) — фахівець у галузі теплофізики, геотермаль­ної енергетики, теплотехнологій. Доктор технічних наук (1960), професор (1961), академік АН УРСР (1976). Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1979). Держ. премiї СРСР (1969) і УРСР (1983) у галузі н. і т. Премiя iм. Г. Проскури АН УРСР (1986). Учасник 2-ї світ. вiйни. Бо­йові нагороди. Закiн. Київ. полiтех. ін­ститут (1941). Від 1946 працював у Iн-тi тех. тепло­фi­зики АН УРСР (Київ): від 1956 — зав. вiд­ділу тепломасооб­мiну, водночас від 1969 — керівник Дослідно-кон­структор. технол. бю­ро тепломасооб­міну Ін­ституту; за су­місн. від 1961 — професор кафедри теор. і пром. теплотехніки Київ. технол. ін­ституту легкої промисловості. Роз­робляв теор. основи та практ. методи інтенсифікації тепло­ма­сооб­мiну технол. процесiв i пiд­вище­н­ня їхньої ефективностi. Роз­винув теорії нестаціонар. тепломасооб­міну капілярно-по­руватих та колоїд. тіл, тепломасо­обміну в реологіч. середовищах і неньютонів. рідинах, впли­ву на тепломасооб­мін темпера­тур., вібрац. і електромагніт. по­лів; диспергацiї струменів, зокре­ма за­пропонував спосіб монодис­пергацiї роз­плавiв та роз­чинiв. Вирішив комплекс задач неста­ціонар. тепло­провід­ності при спе­цифіч. для шахт гранич. умо­вах, а також нестаціонар. тепло­масопереносу в під­зем. геотер­міч. котлах систем викори­ста­н­ня теп­ла Землі.