ДОКУЧА́ЄВ Василь Васильович (Докучаев Василий Васильевич; 17. 02(01. 03). 1846, с. Мілюково, нині Смолен. обл., РФ — 26. 10(08. 11). 1903, С.-Петербург) — російський вчений-агроном, ґрунто­знавець, гео­граф. Доктор геології (1883). Закінчив С.-Петербурзький університет (1871), де від­тоді й працював: від 1881 — доцент, від 1883 — екс­траординарний професор, згодом — ординарний професор кафедри мінералогії; водночас від 1874 — викладач Ін­ституту цивільних інженерів; 1892–95 — директор Новоолександрійського ін­ституту сільського господарства і лісівництва, де створив першу в Росії кафедру ґрунто­знавства. 1877 та 1888–94 очолював екс­педиції в Україну. Досліджував ґрунти, рослин­ність, геологічні умови Полтавської губ., у результаті чого складено ґрунтові карти цієї місцевості. Один з основоположників фізичної гео­графії. Автор вче­н­ня про світову зональність ґрунтових природних зон (виділив 7 світ. зон); наукових праць, присвячених комплексній фіз.-гео­графічній характеристиці причорноморських степів України. Довів, що ґрунти на земній поверх­ні утворюються внаслідок взаємодії клімату, рослин­них і тварин­них організмів, складу й будови материнської породи, рельєфу місцевості, геологічного віку; роз­робив першу в світі природн.-історичну класифікацію ґрунтів. Брав участь у боротьбі з посухою в Росії 1891. Створив природн.-історичні музеї у Полтаві та м. Нижній Новгород (РФ). Президія АН СРСР заснувала Золоту медаль і премію ім. Д. (1944). Його імʼям на­звано місто в Донецькій обл. Імʼя Докучаєва присвоєно Харківському аграрному університету та низці науково-дослідних установ.