ДО́Н­НІ ҐРУНТИ́ І ВІ́ДКЛАДИ — мінеральні та органічні частинки, якими устелені дно і схили улоговин водойм (озер, ставків, водо­сховищ). Роз­різняють донні ґрунти первин­ні, виділяючи транс­формовані (усі види затоплених водо­ймою ґрунтів) і вторин­ні — донні від­клади, формува­н­ня яких починається від часу утворе­н­ня водо­йми на поверх­ні первин. ґрунтів. Вони включають продукти роз­миву берегів, дна та островів, завислі речовини, що надходять з річковим стоком, рештки водяних організмів. Виділяють компоненти дон­них від­кладів, що надходять у водо­йми ззовні (ало­хтон­ні) та ті, що утворились у самій водо­ймі (авто­хтон­ні). Донні від­клади поділяють на піски, піски замулені та мули піщанисті, глинисті, торфʼянисті. Під впливом гідродинаміч. процесів від­бувається пере­розподіл частинок, тому на різних ділянках дна формуються від­клади різних типів. Ареали заляга­н­ня дон­них від­кладів у великих водо­сховищах утворюються протягом 5–7 р. Д. ґ. і в. — актив. абіо­тич. компонент водних екосистем. Їхні фіз. та хім. властивості значною мірою зумовлюють роз­виток дон­них організмів. Після аварії на ЧАЕС у дон­них від­кладах дні­пров. водо­сховищ, зокрема Київ., акумульовано значну кількість радіонуклідів.