Дровняк Єпіфаній

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Дровняк Єпіфаній
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 21 трав. 1895
Дата смерті:: 10 жовт. 1968

ДРОВНЯ́К Єпіфаній (псевд.: Никифор Ференч, Никифор Криницький, Криницький, Ян Никифор; 21. 05. 1895, с. Поворозник, побл. м-ка Криниця Новосончів. воєводства, Польща — 10. 10. 1968, с. Фолюш Кроснен. воєводства, Польща, похов. у м. Криниця) — живописець. Срібна медаль Міжнар. виставки мистецтва глухонімих (Рим, 1957). Представник «наїв.» малярства. З дитинства малював ікони, портрети, краєвиди, фантаст. будівлі і міста в техніці акварелі (понад 40 тис. робіт). Талант Д. 1931 відкрив львів. художник Р. Турин, завдяки якому 1931 організовано у Львові першу виставку «Никифорових образків». 1932 малюнки Д. експонувалися у Парижі. Після участі у виставці митців-самоуків (Львів, 1938) ім’я Д. стало популярним. 1947 польс. влада тричі переселяла Д. як лемка на зх. землі, а він повертався в рідні місця, і його залишили в спокої. 1957 польс. мистецтвознавець А. Банах відкрив творчість Д. удруге. Персон. виставки — у Варшаві (1949), Парижі (1959), Львові та Києві (1968). У самобут. стилі Д. поєднано експресіонізм, сюрреалізм, кубізм із давньоукр. візантинізмом; його палітра відзначається колорист. повнотою і соковитістю. В акварелях домінує церк. пейзаж. Не зацікавлений ні славою, ні грошима, Д. продавав за безцінь або дарував тисячі своїх малюнків. 1960 Д. отримав нормал. житл. умови і офіц. опікуна-куратора. Хворий на астму і туберкульоз, він тікав із санаторіїв додому; 1963 їздив на відпочинок у Болгарію, на Чорне море. Деякі роботи зберігаються в МЕХП, Укр. музеї Нью-Йорка. Об’єдн. лемків у Польщі зверталося до ООН з пропозицією оголосити 1975 рік роком Никифора. Про життя й творчість Д. знято кінофільм (1956, реж. Я. Ломницький, сценарій Ґ. Банах), х/ф «Мій Никифор» (2004; реж. К. Краузе, у гол. ролі — Х. Фельдман). 2006 відкрито пам’ятник Д. у Львові (скульптор С. Олешко).

Додаткові відомості

Основні твори: «Автопортрет перед школою» (1938), «Никифора вітають у лемківській хаті», «Сон про славу», «Автопортрет на тлі дому», «Святі з Никифором у човні», «Церковний інтер’єр з людьми», «Панорама бескидського села», «Фантастична архітектура» (1962), «Архітектурний пейзаж», «Йорданська візія», «Стара церква», «На проході», «Іконостас із кількакратно повтореним автопортретом» (обидва — 1967).