Добош Андрій — Енциклопедія Сучасної України

Добош Андрій

ДО́БОШ Андрій (Doboš Andrej; 04. 11. 1911, с. Новосад, нині округ Требішув, Словаччина – 31. 08. 1997, м. Кошиці, Словаччина) – український живописець і графік у Словаччині. Батько А. Добошової. Навч. 1926–30 у приват. худож. школі А. Ерделі в Ужгороді, закін. Ужгород. учит. семінарію (1931) та Пед. ф-т у м. Сеґед (Угорщина). 1938–45 – учитель рисування Мукачів. г-зії. Від 1946 – у Кошицях. 1948 навч. в Академії образотвор. мист-ва в Празі, де працював у майстернях Нац. галереї. Спочатку Д. малював переважно пейзажі, портрети людей з Карпат і Бескидів; пізніше під впливом експресіоністів – жанр., фігурал. композиції, портрети, натюрморти. Від 1963 у його творчості домінувала графіка; проявив себе також у монум. творчості і текстил. техніці. Персон. виставки: у Кошицях (1958–2001), Пряшеві (1975–2001), Брно (1975), Ужгороді (1976), Трентоні (США, 1965, 1968), Чикаґо (1968). Автор керам. мозаїк у Пряшеві на вул. 17 листопада (1960), у Кошицях у Серед. пром. школі (1966); композиції у Кошиц. тех. ун-ті (1975).

Тв.: живопис – «Прочани» (1940), «Хрестини» (1941), «Кушницька молода мати», «Жовта хата» (1942), «Гуцули» (1943), «У поїзді» (1956), «Іконостас» (1968), «Мати» (1972), «Ладомирова» (1973), «Останній сніг» (1977), «Дерева взимку» (1978).

В. Ґрешлик, М. І. Мушинка


Покликання на статтю