Ґавулич Іван — Енциклопедія Сучасної України

Ґавулич Іван

ҐАВУ́ЛИЧ Іван (10. 03. 1940, с. Олька, округ Меджилаборці, нині Словаччина) – живописець. Закін. Вищу пед. школу (1960) та Ун-т ім. П. Шафарика (1967) у Пряшеві. Учителював; 1970–91 – в Ун-ті ім. П. Шафарика: зав. каф. (1986–89). Автор низки статей з питань образотвор. мист-ва. Створює переважно олій. живопис на сюжети рідного краю, ілюстрації. Учасник худож. виставок. Полотна зберігаються у Галереї ім. Д. Миллого у Свиднику, Земплин. музеї у Михалівцях, Краєзнав. музеї в Гуменному.

Тв.: «Край села», «Три берези» (обидва – 1977), «Рідний край П. Шафарика» (1978), «Дорога до Ольки» (1981), «Моє рідне село» (1989), «Молитва» (1991); іл. до кн.: «Карпатська замана» Ф. Лазорика (1971), «Нескорені» В. Зозуляка (1973, т. 3), «Українські народні казки» (1978), «Дзвони не втихають» (1981), «Шляхами віків» (1984), «Голос кичар» М. Гиряка (1986; усі – Пряшів).

Ф. Ковач

Статтю оновлено: 2007

Покликання на статтю
Ф. Ковач . Ґавулич Іван // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=25459 (дата звернення: 20.10.2021)