Ґватемала, Республіка Ґватемала

ҐВАТЕМА́ЛА, Республіка Ґватемала (Guatemala, República de Guatemala) — держава в Центральній Америці. На Зх. і Пн. межує з Мексикою, на Пн. Сх. — з Белізом, на Пд. Сх. — з Гондурасом і Сальвадором. На Пд. і Пд. Сх. омивається водами Тихого океану, на Сх. — Гондурас. затоки Кариб. моря. Площа 108,9 тис. км². Насел. 12,7 млн осіб (2006): індіанці, більшість з яких відносять до групи майя — 55 % (кіче — 14,2 %, маме — 5,5 %, какчикелі — 4,8 %, кекчі — 3,9 %, поком — 1,4 %, канхобалі — 1,2 % та ін.), іспано-індіанські метиси (ладіно) — 44 % та креоли. Чисельність насел. постійно зростає. Народжуваність значно перевищує смертність (фертильність 3,8 дитини на 1 жінку). Серед. вік насел. 18,9 р. Мови: іспан. (держ.), місц. діалекти. Віросповідання: 80 % католики, 15 % протестанти та ін. Столиця — Ґватемала (1,01 млн осіб, з містами-супутниками Вілья-Нуева, Міско та ін. — понад 2,9 млн; 2006). Найбільші міста (тис. осіб): Кесальтенанґо (136,3), Ескуінтла (109,4). Адм.-тер. поділ — 22 департаменти (Альта-Верапас, Баха-Верапас, Ґватемала, Ісабаль, Кесальтенанґо, Кіче, Реталулеу, Сакапа, Сакатепекес, Сан-Маркос, Санта-Роса, Солола, Сучітепекес, Тотонікапан, Уеуетенанґо, Халапа, Хут’япа, Чикімула, Чимальтенанґо, Ель-Петен, Ель-Проґресо, Ескуінтла). Форма правління — республіка. Глава держави й головнокомандувач ЗС — президент. Законодавчу владу здійснює Нац. конгрес, виконавчу — президент. Осн. морські порти: Пуерто-Барріос, Лівінґстон, Сан-Хосе, Чамперіко. Міжнар. аеропорт — Ґватемала. Грош. одиниця — кетсаль.

Тер. ниніш. Ґ. входила в зону формування давньої землероб. мезоамер. культур. традиції, де у 4 тис. до н. е. було виведено один із перших сортів кукурудзи. Тут був центр цивілізації майя (4 ст. до н. е. — 10 ст. н. е. — період найбільшого розквіту культури, поява перших міст з монументал. арх-рою, зокрема Тикаль, Накбе, Ель-Мірадор). На тихоокеан. узбережжі — культури Ель-Баул, Абах-Такалік періоду 300 р. до н. е. — 300 р. н. е. На тер. Ґ. створ. писемність майя. 1523 країну завоювали іспан. війська під командуванням П. де Альварадо. 1527 створ. генерал-капітанство Ґ. Під час війни за незалежність іспан. колоній в Америці (1810–26) Ґ. 1821 проголосила незалежність. 1823–39 — у складі Сполучених провінцій Центр. Америки (Ґ., Гондурас, Сальвадор, Нікараґуа та Коста-Ріка). 1851 затв. першу конституцію. Протягом 20 ст. владу в країні захоплювали різні військ. режими, від 1995 — цивіл. уряд. Ґ. — чл. ООН, МВФ, СОТ, ОАД, Організації центр.-амер. держав, Центр.-амер. спільного ринку.

Бл. 1/2 тер. — нагір’я (вис. 1–3 тис. м над р. м.) з вулканіч. вершинами (діючий вулкан Тахумулько вис. 4220 м над р. м. — найвища точка Центр. Америки). Тут часто відбуваються землетруси. Клімат субекваторіал., пасатно-мусонний. Середньомісячна температура від +23 до +27 °С у низовинах та від +15 до +20 °С у горах. Чітко виражені вологий і сухий сезони. Опадів від 500 до 2500 мм на рік. Судноплав. є річки Мотаґуа, Полочик та оз. Ісабаль. На Пн. Ґ. переважають вічнозелені вологі, у внутр. гірських р-нах — сосново-дубові з деревоподіб. папоротями, епіфітами та ліанами (на вершинах — гірські луки), на Пд. — листопадні ліси, савани, чагарники. В тропіч. лісах — цінні деревні породи (світенія, цедрела, трояндове дерево, саподілла, гуарея, хліб. горіх та ін.). Тварин. світ: олені, мавпи, пекарі, пуми, ягуари, тапіри, крокодили, мурахоїди, панцирники. Велике різноманіття птахів. Нац. символом країни є птах кетсаль. У Ґ. — 73 природоохоронні тер. заг. пл. 2,5 млн га, зокрема біосфер. резервати С’єрра-де-лас-Мінас, Майя (на тер. останнього — Нац. парк Тикаль, включ. до списку ЮНЕСКО).

Основою економіки Ґ. є с. госп-во, що спеціалізується на вирощуванні тропіч. культур. Статус (за класифікацією ООН) — країна, що розвивається. Об- сяг ВВП (2005) 62,9 млрд дол. США, у розрахунку на душу насел. — 5200 дол. США. У структурі ВВП на сферу послуг припадає 58,1 %, на сільс., лісове господарства та рибальство — 22,8 %, пром-сть — 19 %. Найважливіші позиції в Ґ. (майже у всіх галузях) займає іноз. капітал (здебільшого США). Гол. експортні культури: кава (гол. джерело валют. надходжень), цукр. тростина, банани, кардамон, бавовник. Вирощують кукурудзу, сорго, квасолю, рис для внутр. споживання. Тваринництво у країні не розвинене. Розвинуте рибальство, здійснюється заготівля цінної деревини, смоли чикле (для виробництва жувал. гумок). Провідна галузь перероб. промисловості — харчова. Серед корис. копалин — нафта, свинцево-цинкові, нікелеві та сурм’яні руди. Великі запаси нафти, але видобуток її є незначним (1,1 млн т на рік). Працюють нафтопереробні, нафтохім., сталепрокатні, деревообробні, ВПК заводи, підприємства з виробництва побут. приладів. Ґ. щорічно відвідує бл. 1,2 млн туристів (2004 прибуток склав 770 млн дол. США). Імпортує машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, нафтопродукти, хім. товари, металовироби, продовольство. Осн. торг. партнери: США, Німеччина, Сальвадор, Мексика, Венесуела, Гондурас, Японія. Зовн.-торг. баланс з Україною (млн дол. США, 2006): експорт — 38,7, імпорт — 4,9.

Ґ. характеризується найнижчими в Лат. Америці показниками грамотності. Найбільші ВНЗи: Держ. університет Сан-Карлос, приватні катол. університети Р. Ландівара, Дель Вальє, М. Ґальвеса, Ф. Маррокіна; консерваторія, Нац. школа пластич. мистецтв (усі — Ґватемала). Серед наук. установ: Ґватемал. академія мов, Ґватемал. академія географії та історії, Академія мед., фіз. і природничих наук, Академія мов майя, Нац. інститут атом. енергії, Нац. інститут електрифікації, Інститут антропології та історії, Нац. інститут географії, Нац. обсерваторія (усі — Ґватемала). Функціонують Нац. бібліотека (Ґватемала), музеї колоніальний, Сантьяґо, старовин. книги (усі — Антиґуа-Ґватемала), Нац. музей археології та етнології, Нац. музей сучас. мистецтва Карлоса Меріди, Нац. музей історії та витончених мистецтв, Нац. музей природничої історії Хорхе А. Ібарри, Музей нар. мистецтв і ремесел, Музей історії Ґ. (усі — Ґватемала). Гол. турист. об’єкти: руїни давніх міст майя — Тикаль (на Пн., плато Петен), Камінальхую (нині у межах м. Ґватемала), Кіріґуа (на Сх.), П’єдрас-Неґрас, Петешбатун (на Пн. Зх.), Кобан, Кесальтенанґо, Чічікастенанґо, Санта-Крус-дель-Кіче, долина Тотонікапан, зимовий курорт з мінерал. джерелами в Ескуінтле, пляжі побл. Сан-Хосе та Пуерто-Барріос, декілька будинків колоніал. архітектури в Антиґуа. Література країни розвивається здебільшого іспан. мовою. Доколоніал. період представлений фрагментами гімнів, військ. пісень, лірики, міфів індіанців майя-кіче (зокрема істор. хроніка «Пополь-Вух»). Серед визнач. письменників — П. де Лієвана, Р. Ґарсія Ґойене, Р. Ландівара, Х. Батрес Монтуфар, Р. Саласар, Е. Мартінес Собраль, Р. Аревало Мартінес, Л. Кардос-і-Араґон, М. Астуріас (заклав основи магіч. реалізму, отримав Нобелів. премію 1967), Р. Обреґон Моралес, М. Моралес, А. Аріас, Ф. Ґольдман.

Ґ. визнала Україну як незалежну державу 26 жовтня 1992.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю