Деркач Віталій Павлович

ДЕРКА́Ч Віталій Па­влович (03. 04. 1923, с. Минівка, нині Полтав. р-ну Полтав. обл. — 18. 08. 2012, Київ) — фахівець у галузях кібернетики та електроніки. Чоловік В. Луньонок-Бурмакіної. Доктор технічних наук (1970), професор (1972). Заслужений діяч науки УРСР (1975). Державна премія СРСР (1977). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1955). Від 1957 — в Ін­ституті кібернетики НАНУ (Київ): від 1964 — завідувач від­ділу фіз.-технол. основ кібернетики, водночас 1982–84 — за­ступник директора з наукової роботи. Роз­робив нові фіз.-технол. принципи побудови компонентів ЕОМ, методи їх автоматизації проектува­н­ня, засоби автоматизації електрон­но-іон­них технол. процесів для виробництва субмікрон. інтеграл. схем. Значний внесок зробив у роз­виток теорії електрон­но­промен. мікрооб­робки матеріалів, електрон. літо­графії, методів побудови великих і надвеликих інтеграл. мікросхем, приладів для зберіга­н­ня та обробле­н­ня інформації. Під його керівництвом створ. ЕОМ «Київ-67» і «Київ-70» та ін. спец. апаратура для керува­н­ня електрон­но­промен. технол. процесами мікро­електроніки, які були прикінц. ланками системи автоматич. проектува­н­ня й найважливішими елементами діючих на під­приємствах електрон. промисловості унік. прецизій. комплексів устаткува­н­ня, що дало змогу вперше в СРСР проектувати і виробляти інтеграл. схеми в єдиному технол. циклі з найменшими роз­мірами елементів (0,5 мкм) і рекордно високими на той час параметрами. Укладач кн. «Академик В. М. Глушков — пионер кибернетики» (К., 2003), до якої написав біогр. нарис про вченого. Автор наук.-худож. роману в віршах «Звезды не меркнут» (К., 1986).

Завантажити статтю