Баптизм

БАПТИ́ЗМ (від грец. βαπτίζυ — занурюю у воду, хрещу) — одне з проте­стантських віровчень у християнстві; виникло внаслідок роз­витку пуританізму. Згідно з Б., при­ймати святе хреще­н­ня слід лише в дорослому віці, сві­домо, в глибокому пере­конан­ні щодо віри в Господа Ісуса Христа. Звідси вимога пере­хрестити охрещених у дитинстві (анабаптисти). Інші догматичні положе­н­ня віровче­н­ня: спасі­н­ня здійснилося на Голгофському хресті, і всі, хто вірує в Ісуса Христа, вже врятовані; спасі­н­ня дає Бог людині без будь-яких дій з її боку, лише завдяки зуси­л­лю, не­змін­ному бажан­ню увірувати в Христа й виконувати його заповіді; спасі­н­ня починається з усві­домле­н­ня людиною себе як грішної, без­силої врятуватися власними зуси­л­лями, тому вона повин­на покладати всі надії на поміч Ісуса Христа.

Найвищим авторитетом для баптистів є Слово Боже — Біблія, насамперед Новий Завіт. На від­міну від православних і катол. християн баптисти скептично ставляться до авторитету Священ­ного Пере­да­н­ня, тобто догматів і канонів, установлених Церквою упродовж двох тисяч років — після появи Нового Завіту. Зокрема, вони не дотримуються давно встановленого порядку і обрядів класичних богослужінь — Божествен­ної Літургії, вранішньої і вечірньої служб, требних служінь тощо. Основними видами богослужінь у баптистів є проповідь на будь-яку біблійну тему та спів духовних пісень. При цьому основні християнські догматичні засади у баптистів ті ж, що й у православних та католиків: Бог — це Свята Трійця; Ісус Христос — Боголюдина, втілений в образ людини Бог; створе­н­ня людини — вінець Божого творі­н­ня і найбільша справа Бога; Бог є вічний, всемогутній, всевідаючий, всюдисущий, не повʼязаний пере­бува­н­ням ні з яким конкретним місцем, часом і простором, Він управляє Всесвітом, Земною кулею, природою, стихіями, людиною. Дотримуючись принципу «загального священства» й ви­знаючи можливість без­посереднього спілкува­н­ня вірян із Богом через молитву, Б. заперечує духовенство як посередника між вірянами і Богом.

Церква Б. — само­управна спільнота «видимих святих», що не ви­знає залежності від світової влади. Громадами керують виборні пресвітери. Баптисти не святкують богородичних свят, оскільки не ви­знають культу Богородиці Марії, святих мощей, ікон, чернецтва, церковних таїнств (крім двох — хреще­н­ня і причастя), але від­значають свята, повʼязані з особою Ісуса Христа: Різдво, Стріте­н­ня, Вхід в Єрусалим, Воскресі­н­ня, Вознесі­н­ня, Трійцю, Преображе­н­ня. Мають два власні баптист. свята: осін­нє свято жнив і свято обʼ­єд­на­н­ня з євангельськими християнами.

Б. виник у 16 ст. у Великій Британії; засновник — англ. проте­стант Дж. Сміт. Б. швидко поширився на континентальну Європу та за океан — до Пів­нічної Америки. Від­кинувши звичні та усталені обряди католицької Церкви (чого не зробили лютерани й кальвіністи), баптисти ще в 16 ст. наразилися на різкий спротив з боку ін. проте­стантських угруповань, не кажучи вже про католиків. Ран­ній Б., чи т. зв. анабаптизм (пере­хрещенство — анабаптисти закликали пере­хрещувати вже охрещених раніше людей), викликав навіть насильство та сутички, напр., під час Селянської війни в Німеч­чині під керівництвом Т. Мюнцера. Пере­слідувані анабаптисти у 17 ст. почали емігрувати до англ. колоній у Пів­нічній Америці. Там вони вилучили зі своєї назви префікс «ана» й стали називати себе баптистами. 1639 у м. Прові­денс (шт. Род Айленд) вони заснували першу баптистську громаду. Віровче­н­ня баптистів змінювалося. Це зна­йшло від­ображе­н­ня в поділі його на само­стійної течії — баптистів-реформістів, баптистів вільної волі, стародавніх баптистів тощо. До утворе­н­ня США на­прикінці 18 ст. Б. був суто амер. явищем, бо з європ. континенту майже зник. Саме із США в 19 ст. Б. від­родився й знову повернувся до Європи, зна­йшовши сприятливий ґрунт у Німеч­чині, звідки поширився в країни Центральної та Східної Європи, серед них і в Україну під умовною на­звою «штундизм».

В Україні Б. як явище релігійного життя стає ві­домим від 60–70-х рр. 19 ст. завдяки нім. поселенцям у пів­ден­них регіонах України. Перша громада баптистів в Україні виникла 1867 в с. Карлівка на Херсонщині. Ранні баптист. громади виникли також у Волин., Київ., Поділ., Полтав. та Черніг. губ. У Галичині, на Волині, Закарпат­ті Б. мав лише тимчасовий успіх. Від 1905 почалася легалізація євангельських і баптист. церков. Однією з перших 1907 зареєстровано київську громаду по вірі хрещених християн євангельського сповіда­н­ня. 1908 у Києві від­бувся Всеросійський зʼїзд баптистів. У жовтні 1918 — 1-й Всеукраїнський зʼїзд баптистів. У травні 1921 у Єлисавет­граді (нині Кірово­град) — 2-й зʼїзд, на якому засновано Всеукраїнський союз баптистів із центром у Києві. Від кін. 20-х рр. діяльність Союзу баптистів та євангельських християн була заборонена. 1884 утворено Союз російських баптистів, до якого входили українські баптисти; 1927 Союз налічував бл. 100 тис. осіб. Пере­слідува­н­ня й ре­пресії 20–30-х рр. при­звели до саморозпуску Союзу. Досить швидко з «імпортованого штундизму» Б. став вагомою проте­стантською течією. Пресвітери, проповід­ники й слухачі формувалися з українського населе­н­ня, а служі­н­ня та проповіді в молитов. будинках проводилися українською мовою. Українські баптисти 19 ст. були за­звичай з колишніх православних.

Б. в Україні не за­знав утисків з боку українських національних організацій чи установ — з баптистами боролися лише чорносотенці-шовіністи, царська влада, РПЦ, більшовицький режим. 4 липня 1894 рос. уряд прийняв антисектантський закон, що оголошував Б. «сектою особливо шкідливою в церковному і громадському від­ноше­н­нях». На­прикінці 19 ст. баптист. громади поширилися з Пів­дня України на Катеринославську, Полтав., Черніг., Київ. губ. Після обʼ­єд­на­н­ня Б. з євангельськими християнами — близьким до них віро­сповід. угрупова­н­ням — утворилася Церква євангельських християн-баптистів (ЄХБ), і ця назва в Україні залишилася за ними до сьогодні. Органом ЄХБ став ж. «Братский вестник».

1961 від Всесоюзної ради ЄХБ від­кололася група баптистів, яка не прийняла примирен­ну політику керівництва Церкви щодо влади й утворила Союз церков ЄХБ. Пере­слідува­н­ням і гоні­н­ням були під­дані ЄХБ в часи комуністичного режиму. На рубежі 50–60-х рр., коли роз­горнувся широкий антирелігійний на­ступ, почалося масове закри­т­тя церков ЄХБ, пере­слідува­н­ня вірян за пере­кона­н­ня. За сім десятиліть ці християни-проте­станти про­йшли правдиву «дорогу скорботи».

Баптистська церква в Україні — добре організована християнська течія. Кількість її членів по­стійно збільшується. На поч. 2004 Всеукраїнський союз обʼ­єд­на­н­ня християн-баптистів (ВСОХБ) нараховував 2311 громад. В Україні існує понад 380 інших громад ЄХБ та євангельських християн, зокрема бл. 40 громад Ради церков ЄХБ, 30 — Братства незалежних церков ЄХБ, громади Корейського баптизму та ін. Видають низку журналів, газет, друкують брошури. Ві­домі баптисти-проповід­ники в Україні — Я. Духонченко, Г. Комен­дант, Я. Кравченко, В. Козубовський, В. Матвіїв та ін. Б. поширений і в українській діаспорі, зокрема в Канаді й США. Українські баптисти на Батьківщині й діаспорі утворили Український світовий євангельсько-баптистський союз; ві­домі його діячі — І. Барчук, О. Гарбузюк, К. Костів, В. Домашовець, Л. Коровник.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю