Барченко Дмитро

Визначення і загальна характеристика

БА́РЧЕНКО Дмитро (?, м. Сіньцзин, Маньчжурія, нині Китай — ?, там само) — лікар, громадський діяч. Учасник визв. змагань, військ. лікар Армії УНР. У 1920-х рр. — на еміграції в Польщі, жив на Волині. 1931 приїхав через Шанхай до Харбіна, де працював лікарем і став одним із провід. діячів укр. громад. життя. 1933 — голова Укр. політ. центру (т. зв. чвірки: Б., П. Марчишин, І. Світ, П. Яхно) — політ. проводу місц. укр. колонії, орієнтов. на уряд УНР в екзилі. 1-й голова тимчас. адміністрації (1933–34) та голова Управи (1935) Укр. нац. дому в Харбіні. Один з організаторів та 1-й голова Союзу укр. емігрантів у Маньчжурії (1933– 35), секр. товариства «Просвіта» у Харбіні (1934). Один із організаторів Укр. нац. колонії у Маньчжурії та перший голова її Ради (1935–36). У 1933–37 редагував сторінку «Украинская жизнь» у російськомов. г. «Харбинское время». Співпрацював в укр. газетах «Маньчжурський вістник» (Харбін, 1932) та «Український голос на Далекому Сході» (Шанхай, 1941–44). Перекладав українською мовою китай. поезії. У 2-й пол. 1930-х рр. переїхав до Сіньцзина — столиці Маньчжурії, де мав лікар. практику. Помер там під час 2-ї світової війни.

Завантажити статтю