Безвісно відсутній

БЕЗ­ВІ́СНО ВІД­СУ́ТНІЙ — фізична особа (громадянин), яка зникла й місце пере­бува­н­ня якої неві­доме. Громадянин може бути в суд. порядку ви­знаний Б. в., якщо протягом одного року в місці його по­стій. прожива­н­ня немає ві­домостей про місце його пере­бува­н­ня. У випадку неможливості встановити день одержа­н­ня остан. ві­домостей про зниклого початком без­вісної від­сутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані остан­ні ві­домості про від­сутнього, а в разі неможливості встановити цей місяць — перше січня на­ступ. року (ст. 18 Цивіл. кодексу України). За певних об­ставин громадянин може бути в суд. порядку оголошений померлим. Це трапляється у випадку, коли в місці по­стій. прожива­н­ня такого громадянина немає ві­домостей про місце його пере­бува­н­ня протягом 3 р., а якщо він пропав без­вісти за об­ставин, що за­грожували смертю або дають під­ставу припускати його загибель (участь у бо­йових діях, під час стихій. лиха, ката­строфи на авіа- чи морському, річковому судні та ін.) від нещасного випадку, — протягом 6-ти місяців. Військовослужбовець або ін. громадянин, який пропав без­вісти у звʼязку з воєн. діями, може бути в суд. порядку оголошений померлим не раніше, ніж через 2 р. від дня закінче­н­ня воєн. дій. Днем смерті громадянина, оголошеного померлим, вважається день на­бра­н­ня закон. сили ріше­н­ня суду про оголоше­н­ня його померлим. У разі оголоше­н­ня померлим громадянина, який пропав без­вісти за об­ставин, що за­грожували смертю або дають під­ставу припускати його загибель від певного нещас. випадку, суд може ви­знати днем смерті цього громадянина день його ймовірної загибелі (ст. 21 Цивіл. кодексу України). Справи про ви­зна­н­ня громадянина Б. в. або про оголоше­н­ня громадянина померлим роз­глядає суд за місцем прожива­н­ня заявника. У заяві має бути за­значено: з якою метою необхідно заявникові ви­знати громадянина Б. в. або оголосити його померлим; об­ставини, що стверджують без­вісну від­сутність громадянина, або об­ставини, що за­грожували громадянинові, який пропав без­вісти, або які дають під­ставу припустити його загибель від певного нещас. випадку (ст. 261, 262 Цивіл.-процесуал. кодексу України). Ви­зна­н­ня громадянина Б. в. тягне за собою певні юрид. наслідки. Над майном громадянина, ви­знаного Б. в., на під­ставі ріше­н­ня суду встановлюється опіка. З цього майна видається утрима­н­ня громадянам, яких Б. в. був за законом зобовʼязаний утримувати, і погашається його заборгованість за ін. зобовʼяза­н­нями. За заявою зацікавл. осіб орган опіки й піклува­н­ня може при­значити опікуна для охорони майна від­сутнього громадянина, а так само для упр. його майном і до закінче­н­ня одного року від дня одержа­н­ня остан. ві­домостей про місце його пере­бува­н­ня (ст. 19 Цивіл. кодексу України). У випадку появи або виявле­н­ня місцеперебува­н­ня громадянина, ви­знаного Б. в. чи оголошеного померлим, суд скасовує від­повід­не ріше­н­ня (ст. 20, 22 Цивіл. кодексу України). Незалежно від часу появи громадянин може зажадати від будь-якої особи поверне­н­ня майна, що збереглося й без­оплатно пере­йшло до цієї особи після оголоше­н­ня громадянина померлим. Особи, до яких майно громадянина, оголошеного померлим, пере­йшло за від­плат. угодами, зобовʼязані повернути йому це майно, коли буде доведено, що в момент при­дба­н­ня майна вони знали, що громадянин, оголошений померлим, є живим. Якщо майно оголошеного померлим пере­йшло за правом спадкува­н­ня до держави й було реалізоване, то після скасува­н­ня ріше­н­ня про оголоше­н­ня громадянина померлим йому повертається сума, виручена від реалізації майна (ст. 20 Цивіл. кодексу України). Роз­шук Б. в. провадять органи внутр. справ (п. 9 ст. 10 Закону України «Про міліцію»). За наявності заяви чи пові­домле­н­ня про Б. в. органи внутр. справ за термін до 10 днів проводять пере­вірку отрим. інформації. На Б. в. заводять оперативно-роз­шукову справу (ст. 9 Закону України «Про оперативно-роз­шукову діяльність»). За наявності ві­домостей та документів, якими під­тверджується, що Б. в. зник унаслідок ката­строфи (пере­бував на борту літака, що вибухнув, на кораблі, що затонув), оперативно-роз­шукову справу не заводять, роз­шукові ці особи не під­лягають. Веде­н­ня оперативно-роз­шукової справи здійснюється до роз­шуку Б. в. або до на­бра­н­ня закон. сили ріше­н­ня суду про ви­зна­н­ня особи Б. в., або про оголоше­н­ня її померлою. Роз­шук Б. в. припиняють через 15 р., а оперативно-роз­шукову справу здають до архіву.

Завантажити статтю