Абрамович Дмитро Іванович

АБРАМО́ВИЧ Дмитро Іванович (26. 07 (07. 08). 1873, містечко Гулевичі Луцьк. пов. Волин. губ., нині с. Гулівка Ковел. р-ну Волинської обл. — 04. 03. 1955, Вільнюс) — історик літератури й мови. Член-кореспондент РАН (1921, від 1925 — АН СРСР). Закін. С.-Петербурзьку духовну академію (1897). Від 1903 очолював у ній кафедру рос. та старословʼян. мов, 1909 — звільнений через «неблагонадійність». Викладав історію рос. літ-ри та мови, старословʼянську мову, палео­графію на Вищих жін. курсах Петрогр. університету. Згодом проф. Ленінгр. університету, Смолен. пед. ін­ституту, після 2-ї світової війни — Вільнюського університету. Дослідж. історію укр. літ-ри та літ-р сх. словʼян від часів Київ. держави до 19 ст., діяльність Д. Туптала. Працював над істор. хрестоматією української мови, готував до вид. київські «Глаголичні листки». Гол. праця «Ис­следование о Киево-Печерском Патерике как историко-литературном памятнике» (Зап. НТШ, т. 45, 1903), за оцінкою І. Франка, «являється дуже пильним та старан­ним зводом усього того, що досі було зроблено для виясне­н­ня літературної історії та історичної вартості Києво-Печерського Патерика» (1903). Автор праці «К во­просу об объеме и характере лит. деятельности Нестора-летописца» (Тр. 11-го археол. съезда, т. 2. Москва, 1902). Не­зважаючи на ві­дірваність від України, охоче спів­працював із ВУАН. У її серії «Памʼятки мови та письменства давньої України» видав твір касіянівської 2-ї редакції (1462) за рукописом Києво-Печерської лаври 1553–54 рр. «Києво-Печерський Патерик» (1930). Ви­вчав листува­н­ня М. Костомарова та М. Драгоманова.

Завантажити статтю