АБСОЛЮ́ТНІ ПРАВА́ — субʼєктивні права, носіям яких (фізичним і юридичним особам) протистоїть неви­значене наперед коло зобовʼязаних певним чином осіб. А. п. реалізуються в абсолют. правовід­носинах, в яких конкретно ви­значається лише одна уповноваж. сторона, яка має від­повід­не право. Зобовʼязаною стороною є кожна особа, яка має утримуватися від поруше­н­ня субʼєктив. прав ін. осіб. На від­міну від абсолютних, у від­носних правовід­носинах уповноваж. особі протистоять зобовʼязані конкретні особи, напр., у від­носинах купівлі-продажу — подавець і покупець. Абсолютними є правовід­носини власності, авторства на твори науки, літ-ри і мистецтва, на винаходи, пром. зразки, від­носини щодо таких благ, як життя, здоровʼя, гідність, ділова репутація тощо. Тим чи ін. А. п. кореспондують від­повід­ні абсолютні субʼєктив. обовʼязки, зміст яких полягає в непорушен­ні назв. прав. Абсолютне субʼєктивне право здійснюється шляхом особистої діяльності його носія або уповноваж. ним особи у випадках, перед­бач. законом. однак це не означає, що А. п. без­межні. Їх носій має дотримуватися правил, які встановлюють межі абсолют. субʼєктив. права. Напр., власник зобовʼязаний не завдавати шкоди довкі­л­лю, не порушувати прав та захищ. законом інтересів громадян, юрид. осіб і держави (ст. 4 Закону України «Про власність», 1991). А. п. ви­значаються та регулюються Кон­ституцією України, Цивіл. кодексом України та ін. законами.