Адвентизм

АДВЕНТИ́ЗМ (від. лат. adventus — пришестя) — один із релігійних напрямів у протестантизмі, що виник у 30-х рр. 19 ст. в США, ідейним натхнен­ником і організатором якого вважається баптистський проповід­ник В. Міл­лер. Роз­виток адвентист. руху умовно можна поділити на два періоди: перший охоплює 1831– 38 і повʼязаний з проповід­дю В. Міл­лером ідеї одного пришестя; другий — заключний, припадає на 1844, коли при­значався другий прихід Христа. Оскільки не від­булося очікуваного видимого пришестя Христа, послідовники В. Міл­лера заявили, що пришестя від­булося, але невидимо, в небесному храмі (святилищі), тому що церква не готова бути взятою на небо. Христос і сьогодні, за вче­н­ням адвентистів, пере­буває в святилищі і чекає повної готовності віруючих, тому строків його приходу ніхто не знає. По­ступово А. роз­шарувався на окремі течії: церква адвентист. християн, євангелічні адвентисти, товариство «Життя і другого пришестя», церква в Христі Ісусі, адвентисти-реформісти та ін. Однією з найбільших і най­впливовіших течій А. є Всесвітня церква адвентистів сьомого дня (АСД).

Утворе­н­ня її датують 1844–45. Віра в друге пришестя залишається провід­ним догматом А. Значну роль в організац. і догматич. оформлен­ні АСД ві­діграла О. Вайт. Уважається, що її праці є «малим світлом», яке веде до «великого світла». У кн. «Велика боротьба» вона роз­криває зміст біблій. пророцтв у ви­гляді Божого плану великої боротьби між добром і злом. О. Вайт заклала під­ґрунтя не лише чіткої доктринал. системи, але й у своїх працях, ви­даних у 45-ти томах, роз­робила регламентацію стосунків і поведінки віруючих, принципи здорового способу життя (т. зв. санітарна реформа), соц. служі­н­ня. У віровчен­ні А. закріплено особливу роль пророцтва і самих пророків. Центр. зав­да­н­ням А. є апокаліптична проповідь, яка проголошується у контекс­ті «триангельської вістки»: адвентисти коментують положе­н­ня 14-ї глави новозаповітної книги «Апокаліпсис Іоана Богослова». Віровче­н­ня А. викладено в 27-ми пунктах «Основних положень у вчен­ні віри християн адвентистів сьомого дня», які прийнято в Дал­ласі на Всесвіт. зʼ­їзді церкви АСД у квітні 1980. На від­міну від ін. церков, адвентист. вче­н­ня вимагає від віруючих турботи не тільки про чистоту духу, а й тіла, що закладено у принципах здорового способу життя: християнин зобовʼязаний берегти своє здоровʼя з двох причин: по-перше, тіло — храм Святого Духа; по-друге, тіло слід зберегти для майбутнього небесного царства. Саме тому діяльність Всесвітньої церкви АСД характеризується широкомас­штаб. філантроп. діяльністю, числен. соц. про­грамами, серед яких виділяють три осн.: про­грама допомоги нужден­ним, служба здоровʼя, культурологічна діяльність. Для їх реалізації створено від­повід­ну інфра­структуру: функціонують лікувал. і профілакт. заклади, будинки для немічних, сиріт. притулки, ф-ки здорового харчува­н­ня, школи, коледжі, університети, видавництва. Філософія А. роз­глядає людину як істоту, наділену від­повід­альністю, силою і свободою мисле­н­ня. Особлива роль від­водиться четвертій заповіді, яка вимагає святкувати суботу як день спокою, богопоклоні­н­ня. Поня­т­тя раю і пекла в А. немає. Важливою складовою адвентист. вче­н­ня про кінець світу є догмат про тисячолітнє царство і нову землю, яка стане місцем добра і справедливості, на якій буде побудоване вічне, гармонійне су­спільство. Немає також повсякден­ної обрядовості. Ви­знаються лише обряди рукоположе­н­ня, хреще­н­ня, шлюбу. Кожен чл. громади під­тверджує своє членство від­відува­н­ням богослужінь, сплатою десятої частки прибутку, морал. християн. поведінкою. За певні провини чл. церкви АСД може бути покараний або навіть виключ. із громади. Нині церква АСД налічує понад 7 млн чл. і 28 тис. громад у 192-х країнах світу. Вищим її органом є Ген. конференція, до складу якої входять 11 дивізіонів. Церква має 4-ступінч. організацію: громада, конференція (обл. чи край.), уніон (держава чи респ.), Всесвітня організація з центром у Вашинґтоні. Адвентисти-реформісти — прибічники т. зв. руху реформи в адвентизмі, який виник як результат суперечок серед європ. адвентистів у звʼязку зі ставле­н­ням до військ. обовʼязку з початком 1-ї світової війни. У 1926 на зʼ­їзді в Ґоті (Німеч­чина) створено організацію адвентистів-реформістів, яка на поч. 80-х рр. нараховувала бл. 10 тис. чл. Осн. роз­біжності у віровчен­ні адвентистів-реформістів з АСД стосуються пита­н­ня повноти сан. реформи (адвентисти-реформісти за­провадили догмат про повну сан. реформу, насамперед про від­мову від мʼяс. їжі); а також тлумаче­н­ня деяких бібл. істин (напр., що 144 тис. обраних — особливі люди); жорсткості викона­н­ня десяти Божих заповід­ей, особливо четвертої (про суботу) та шостої («не вбивай»). Перші громади адвентистів в Україні виникли в Криму (колиш. Таврійська губ., 1886) і в с-щі Тараща Київ. губ. (1870). У Рос. імперії за царату та більшовизму адвентисти за­знавали утисків та пере­слідувань. В умовах незалежної України церква АСД, як і ін. реліг. організації, користується повною свободою, має можливість проводити широкомас­штаб. євангел. акції. Чисельність віруючих АСД в Україні зро­стає, за пʼять років (1990–95) вона збільшилася майже втричі і досягла понад 45 тис. охрещених чл., обʼ­єд­наних у 676 громад. Станом на 2000 в Україні функціонувало 784 громад АСД, в яких налічувалось до 80 тис. віруючих. А. реформ. ґатунку поширився в Україні у 20-х рр. Нині адвентисти-реформісти обʼ­єд­нані у 54 громади. Найвищий рівень їхньої активності спо­стерігався після 2-ї світової війни і в 60-х рр. А. в Україні пред­ставлений двома обʼ­єд­на­н­нями — Українською Уніон­ною конференцією Церкви адвентистів сьомого дня та Церквою адвентистів сьомого дня реформаційного руху. Існує також одна незалежна громада адвентистів сьомого дня в Чернів. обл.

Завантажити статтю