Азбест — Енциклопедія Сучасної України

Азбест

АЗБЕ́СТ (грец. ἄσβεστος, букв. – невгасимий) – мінерал, тонковолокнистий різновид серпентину (клас силікатів). Інша назва – хризотил-азбест. Mg6 [Si4О10] [OH]8 або 3MgO 2SiO2 2H2O. Твердість 2,0–3,0. Зеленувато-жовтого із золотистим відтінком, іноді – білого або бурого кольору з шовковистим блиском. Вогне- та луготривкий. Поклади – в серпентинітових поясах світу. На Євразій. континенті – на Уралі, в Саянах, на Пн. Кавказі, Пн. Сході. Значні родовища А. в провінції Квебек (Канада), на о-ві Кіпр, родовище Шатані в Пд. Родезії. В Україні – на пд. Донец. кряжа (Покрово-Киреєво). Використовується для виготовлення вогнетрив. тканин як теплоізоляц. матеріал у буд-ві.

А. Я. Радзивілл

Статтю оновлено: 2001

Покликання на статтю
А. Я. Радзивілл . Азбест // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=42752 (дата звернення: 17.10.2021)