АЙНА́ЛОВ Дмитро Власович (08(20). 02. 1862, м. Маріуполь, нині Донец. обл. — 12. 12. 1939, Ленін­град, нині С.-Петербург) — історик мистецтва. Член-кореспондент Петербур. АН (1914). Закін. Новорос. університет в Одесі, де вчився у академік Н. Кондакова (1888). У 1895 захистив магістер. дис., присвячену дослідж. мозаїк 4–5 ст.; 1901 — доктор. дис. «Ел­ліністичні основи візантійського мистецтва». Викладав у Казан. (1890–1903) та С.-Петербур. (від 1903 — проф.) університетах. Одночасно (від 1904) викладав на Вищих жін. курсах, а в 1904–25 — на курсах при Ін­ституті історії мистецтв у Ленін­граді. У 1918–20 працював на істор.-філол. факультеті Таврій. університету (Сімферополь). Автор праць з історії візант., давньо­східнословʼян. та зх.-європ. мистецтва. А. висунув та науково об­ґрунтував положе­н­ня про позитивне значе­н­ня країн ел­лініст. Сходу для формува­н­ня візант. мистецтва, показав культурну спадкоємність від Візантії до Києва, від Києва до Новгорода та Москви; роз­глядаючи твори мистецтва на фоні заг. роз­витку люд. культури, гол. увагу звертав на конкретні памʼятки мистецтва, їхню худож. цін­ність та композиц. особливості.