Арборе-Раллі Замфір

А́РБОРЕ-РА́Л­ЛІ Замфір (Arbore-Ralli Zamfir; 14(26). 11. 1848, Чернівці — 05. 06. 1933, Бухарест) — румунський публіцист та письмен­ник. Навч. у Військ. медико-хірург. академії в С.-Петербурзі, з якої був виключений за участь у студент. народницькому русі й увʼязн. у Петропа­влов. фортецю (1869), а потім засланий у Красноярськ, звідки втік до Швейцарії (1871). Від 1879 жив у Румунії (Яси, Бухарест). Осн. твори А.-Р. — книги спогадів: «Temniţă şi exil» («Тюрма та засла­н­ня», 1894), «оn exil» («У заслан­ні», 1896), обидві ви­дано в м. Кра­йова (Румунія); «în temniţele ruseşti» («У російських вʼязницях», Бухарест, 1923). Один із перших популяризаторів творчості Т. Шевченка в Румунії. 1916 видав у Бухаресті кн. «Ucraina si România» («Україна та Румунія»), де на тлі істор. стосунків укр. та румун. народів роз­глянув, зокрема, творчість Т. Шевченка й на­друкував його «Заповіт» у власному перекл. («Porunca»). На від­міну від першого (прозового) перекл. «Заповіту» румун. мовою (1894, К. Доброджану-Геря), у перекл. А.-Р. збережено поет. форму оригіналу. У 1931 ви­ступав перед робітниками Бухареста з лекціями про Т. Шевченка та його боротьбу проти царату. Деякий час (70-і рр. 19 ст.) під­тримував дружні звʼязки з М. Драгомановим та Ф. Вовком. Брав участь у пере­силан­ні в Росію ви­даного Ф. Вовком у Женеві (1878) «Кобзаря». Написав ста­т­тю про П. Могилу та його звʼязки з Молдовою (1899).

Завантажити статтю