Аристовський Валер’ян Валер’янович
АРИСТО́ВСЬКИЙ Валерʼян Валерʼянович (12(25). 03. 1900, м. Слободське, нині Кіров. обл., РФ — 25. 02. 1975, Київ) — інженер-будівельник. Доктор технічних наук (1951), професор (1951). Закін. Ленінгр. політех. інститут (1926). Від 1930 працював у ВНЗах. 1932–41 — доцент, заст. декана, наук. секретар Гідрометеорол. інституту (Москва); 1941–42 — доцент, нач. відділу н.-д. робіт Вищого військ. гідрометеорол. інституту (Ленінабад); 1942–53 — заступник директора і завідувач кафедри водних дослідж. Гідрометеорол. інституту (Одеса); 1951–53 — завідувач кафедри гідротех. споруд Гідротех. інституту (Одеса); 1954–55 — завідувач кафедри Інституту річк. і мор. будівництва Вищої тех. шк. (Дрезден, Німеччина); 1956–59 — завідувач кафедри гідротех. споруд, заст. дир. з навч. і наук. роботи Інституту інж. водного господарства (Київ); від 1959 — заступник директора і кер. лаб. фільтрації і механіки ґрунтів Інституту гідрології і гідротехніки АН УРСР (Київ). У 1961–70 — завідувач кафедри водопостачання й каналізації Київ. інж.-буд. інституту. Працював над проблемою стійкості земляних мас. Здійснював експертизи Біломор.-Балтій. та Волго-Дон. каналів, зрошення Дальверзин. степу, використання р. Прут та ін. Розробив оригін. конструкції стін судноплав. шлюзу для р. Москва, заг. компонування Москворецьких вузлів та гребель із використанням нових засувів. Дослідив особливості руху води з підвищеною турбулентністю і кількісно визначив вплив такого потоку на зміцнення русла в нижньому бʼєфі.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Шлюзы. 1933; Земляные, каменные, бетонные и железобетонные плотины; Камерные шлюзы // Сплавные пути и гидротехнические сооружения. 1936 (співавтор); Энциклопедия гидротехники. 1937; Черчение. 1938; Каналы // Техническая энциклопедия. 1939. Т. 9; Начертательная геометрия. 1939; Гидрометрические сооружения и конструкции. 1949 (усі — Москва).
Завантажити статтю
Людина 
