Арктика

А́РКТИКА (від грец. άρκτῶος — пів­нічний) — пів­нічна полярна область Землі, що охоплює крайні частини Євразії та Пів­нічної Америки, Пів­нічний Льодовитий океан з островами, прилеглі частини Атлантичного й Тихого океанів. Природна межа А. спів­падає з пд. межею зони тундри. Заг. пл. 27 млн км² (інколи А. обмежують із Пд. Пів­нічним полярним колом, тоді її пл. — 21,3 млн км², з них на водну поверх­ню припадає 14,2 млн км²). Природні умови А. суворі: низький радіац. баланс, мінусова середньорічна температура повітря, багаторічна мерзлота та льод. покрив на водній поверх­ні. Часто бувають тумани і дощі. Для значної частини А. характерні сильні й не­стійкі вітри, взимку завірюхи. Арктичні повітр. маси, поширюючись на пів­день, досягають тер. України, наслідком чого є різке похоло­да­н­ня, особливо взимку і в пере­хідні періоди. У рослин. покриві пере­важають угрупова­н­ня з лишайників, мохів, трав та чагарників. Серед тварин поширені пн. олень, вівцебик, білий ведмідь, песець, лемінги. Пром. значе­н­ня мають моржі, тюлені (нерпа, лахтак), білуха, а також риби: тріска, сьомга, навага та ін. Птахи пред­ставлені понад 240 видами, найхарактернішими є біла куріпка і біла сова. В А. прийнято систему поляр. секторів, яка склалася історично в результаті фактич. роз­межува­н­ня сфери інтересів приполярних держав в А. Кожний поляр. сектор становить собою трикутник, основою якого є пн. кордон держави, що прилягає до Пн. Льодовитого океану, а вершиною — Пн. полюс. Полярні сектори в А. мають РФ, Канада, США, Норвегія, Данія. Всі землі та острови, що містяться чи можуть бути від­криті в межах сектора держави, належать до складу її території. Мор. арктичні простори, за винятком внутр., істор. і територ. вод, мають статус від­критого моря. Дослідж. А. роз­почалися у 2-й пол. 16 ст. У 17 ст. рос. промисловці і укр. козаки плавали уздовж узбереж­жя Сибіру. Результатом екс­педицій, проведених у 18 ст. рос. дослідниками В. Берингом, С. Малигіним, С. Челюскіним, братами Лаптєвими та ін., було нанесе­н­ня на карту майже всього пн. узбереж­жя Азії. Велике значе­н­ня для ви­вче­н­ня А. мали екс­педиції 19 — поч. 20 ст. (рос. дослідників Ф. Літке, Ф. Врангеля, С. Макарова, норвеж. Ф. Нансена і Р. Амундсена, швед. А. Норденшельда, амер. Дж. де Лонґа, Р. Пірі, англ. Дж. Росе, У. Паррі та ін.). У ви­вче­н­ня А. зробили внесок дослідники родом з України, зокрема Г. Сєдов, О. Шмідт, І. Папанін, П. Ширшов. У добу СРСР на узбереж­жі й островах рад. сектора А. створ. мережу поляр. гід­ро­метеорол. станцій. Від 1937 у Центр. А. функціонували рад. дрейфуючі ст. «Пів­нічний полюс». Прокладено Пн. мор. шлях. Важливі дані про природу Центр. А., зокрема про її льодовий покрив, одержано в результаті високоширотного походу атомного криголама «Арктика», який уперше за історію мореплавства 17 серпня 1977 досягнув Пн. полюса. В А. споруджено порти, інтенсивно освоюються природні багатства — нафта, газ, поліметал. руди, виникли великі пром. центри. Освоє­н­ня А. від­бувалося з допомогою літаків «Ан», які від перших маленьких біпланів Ан-2 до сучасних Ан-74 допомагали полярникам. 1986 здійснено посадку ре­активного Ан-74 (командир екіпажу О. Галуненко) на Полярному полюсі. Укр. спортс­мени неодноразово брали участь у арктичних лижних пере­ходах. 1995 А. від­відала група укр. спортс­менів та політиків на чолі з І. Біласом.

Завантажити статтю