Акт юридичний

Визначення і загальна характеристика

АКТ ЮРИДИ́ЧНИЙ — волевиявле­н­ня держави (її органів, посадових осіб), обовʼязкове для викона­н­ня. Соц. роль держ. А. ю. полягає в тому, що через нього держава обʼєктивує, виражає свою волю, доводить її до від­повід. субʼєктів, створює формально обовʼязк. перед­умови для узгодже­н­ня з цією волею поведінки учасників сусп. життя. Цим держава впливає на поведінку громадян, діяльність різноманіт. обʼ­єд­нань та угруповань, реалізує у правовій формі свої функції (див. Функції держави). Існують й ін. форми волевиявле­н­ня держави (заяви, зверне­н­ня, ноти тощо), однак вони, як правило, не містять обовʼязк. приписів. А. ю. поділяються: за сферою обовʼязковості — на нормативні (загальні) та індивідуальні (зокрема правоза­стосувальні); за характером регульов. діяльності — на поведінкові (регламентують фіз. поведінку) та роз­ʼяснювальні (регламентують пере­важно інтелектуальну діяльність); за субʼєктами ви­да­н­ня — на законодавчі, президентські, виконавчі, судові та ін.; за способом зовн. вираже­н­ня — на усні (вербальні), письмові (документальні), діяльнісні (конклюдентні); за юрид. формою — на закони, укази, по­станови, вироки, ріше­н­ня, ухвали, накази, ін­струкції тощо. Термін «А. ю.» за­стосовується для по­значе­н­ня будь-чиїх юридично правомір. дій, зокрема тих, що не виражають держ.-владних, формально обовʼязк. волевиявлень. Така інтер­претація А. ю. використовується при класифікації юрид. фактів (див. Факт юридичний).

Літ.: Алексеев С. С. Общая теория права. Т. 2. Москва, 1982; Рабинович П. М. Основи загальної теорії права і держави. К., 1995; Тихомиров Ю. А., Котелевская И. В. Правовые акты. Москва, 1999.

П. М. Рабинович

Завантажити статтю