АЛЮВІА́ЛЬНІ ВІ́ДКЛАДИ (від лат. alluvium — намив, нанос) — геологічні утворе­н­ня, що формуються по­стійними водними потоками (річками, струмками). Мають значне пошире­н­ня, залягають у більшості випадків без­посередньо під рослин­но-ґрунтовим шаром, легко до­ступні для викори­ста­н­ня людиною. В основі природ. процесу утворе­н­ня А. в. лежить мех. та хім. руйнува­н­ня порід, пере­несе­н­ня їх частинок водою, осі­да­н­ня з води при зменшен­ні швидкості течії. Поширеність А. в. ви­значається ступенем роз­витку річк. мережі. На території України нараховується понад 22 тис. річок заг. довж. 150 тис. км. Велика кількість продуктів руйнува­н­ня порід надходить в мор. басейни, ріки України виносять їх щорічно до 7,5 млн т. А. в., на різних ділянках річк. долин — у руслі, на заплав. і надзаплав. терасах, різні за віком та складом. Товщина верств А. в. — 20, інколи 30 м, а в окремих випадках (долина Дні­пра біля Канева) — до 150 м. На верх. терасах річк. долин зберігаються від­клади прарічок пліоцену — в руслах іде по­стійне пере­несе­н­ня, на­громадже­н­ня та пере­формува­н­ня найновіших утворень. За геогр. положе­н­ням річк. долин вирізняють А. в. гірських та рівнин. річок. Особливістю А. в. гірських річок є наявність у їхньому складі грубоуламкового, пере­важно гравійно-гальк. матеріалу, слабка його від­сортованість, різноманітність мінерал. складу, від­сутність вираз. шаруватості. Для А. в. рівнин. річок характерні пере­важно піщаний, від­носно добре від­сортований за зерн. складом матеріал з присутністю стійких до вивітрюва­н­ня мінералів (кварц, польові шпати), виразна скісна шаруватість. За фіз.-геогр. умовами на­громадже­н­ня (фаціями) вирізняють А. в. руслові, заплавні та старичні. Руслові А. в. утворюють від­мілини, острови та коси, складені добре промитим, від­сортованим піщаним матеріалом зі скісною шаруватістю. У період межені від­бувається їх замуле­н­ня з поверх­ні. Заплавні А. в. формуються у період повеней. Вони менше від­сортовані. Старичні А. в. формуються у від­мерлих руслах річок і за складом та властивостями близькі до від­кладів озер та боліт. А. в. широко використовують як основу споруд та корисні копалини — буд. матеріал, сировину для металург. та скляної промисловості. Вони часто вміщують роз­сипища рідкісних, вкрапле­н­ня дорогоцін. мінералів, поклади торфу; в них формуються водоносні горизонти, води яких залягають близько поверх­ні і тісно повʼязані з поверхн. водами. Формува­н­ня А. в. — геол. процес, що триває нині і без­посередньо спо­стерігається на поверх­ні, різно­сторон­ньо впливає на життя та діяльність людини. А. в. за­знають значних впливів госп. діяльності, що погіршують їх стан, порушують ландшафти, за­бруднюють воду та повітр. басейн, накопичують викиди від­ходів виробництва, від чого пригнічується фауна і флора. На стан А. в. басейну Дні­пра вплинуло створе­н­ня водо­сховищ, що викликало погірше­н­ня водооб­міну, руйнува­н­ня берегів, під­топле­н­ня територій. Від­повід­но до законів про охорону природи необхідно не допускати ро­зорюва­н­ня заплав, проводити залісне­н­ня берегів річок, захист болот. угідь, збільшувати біол. потенціал приріч. територій. Ви­вче­н­ня А. в. має практ. та теор. значе­н­ня. Фундам. дослідж. процесів утворе­н­ня А. в., їх складу та властивостей на території України проводились в Ін­ституті геол. наук НАНУ; ви­вче­н­ня А. в. для потреб гідротех. будівництва, рац. викори­ста­н­ня природ. ресурсів — у галузевих проект­но-роз­відув. та н.-д. ін­ститутах.