Андрієвський Борис Юрійович

АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Борис Юрі­йович (16(28). 07. 1898, с. Без­сали Полтав. губ., нині Лохвиц. р-ну Полтав. обл. — 20. 10. 1962, Клівленд, шт. Огайо, США) — медик. Доктор медичних наук (1938), професор (1939). Брат Д. Андрієвського; двох ін. братів А. замордовано в катівнях НКВС. Закін. Лубен. г-зію, Харків. мед. ін­ститут (1926). Працював хірургом, асист. і доцент Всеукр. ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів у Харкові (1926–38), професор кафедри хірургії Дні­проп. мед. ін­ституту вдосконале­н­ня лікарів (від 1938). Учень проф. Ф. Розе — зукраїнізов. німця. Автор понад 30-ти наук. праць з різних питань хірургії (пере­важно українською мовою), зокрема резекції шлунка та су­глобів, операції на печінці, транс­плантації сечоводів, лікува­н­ня ректального пролапсу, туберкульоз. перитоніту, раку прямої кишки та ін. Найбільше робіт присвятив досліджен­ню кровозамін­них роз­чинів, за­пропонував один з них, на­звавши його «укрінфузином». Був наук. секр. трьох Всеукр. зʼ­їздів хірургів, одним із кер. Харків. хірург. товариства. У період нім. окупації разом з ін. лікарями і науковцями добився до­зволу на від­кри­т­тя у Дні­пропетровську мед. ін­ституту, очолював каф. хірургії (1942–43), консультував хворих у 6-й міській поліклініці. 1943 пере­їхав до Львова, де працював дир. хірург. клініки мед. фах. курсів. Від 1944 — на еміграції у Відні, Берліні, Мюнхені. Після закінче­н­ня війни організував укр. Червоний Хрест, укр. поліклініку в Мюнхені, став кер. хірург. від­діле­н­ня. Згодом — гол. хірург шпиталю УНРРА-ІРО в Реґенсбурзі, зав. хірург. від­діл., один з організаторів наук. зʼ­їздів укр. лікарів зх. зон Німеч­чини (1946, 1948). Від 1952 — у США, працював у лікарнях Мін­неаполіса і Чикаґо, опісля почав приватну лікар. практику в Клівленді. Від­значався оратор. мистецтвом, без­меж. від­даністю медицині і хворим, глибокою релігійністю. Організатор і перший голова Укр. су­спільно-харитативної служби (УСХС) у Мюнхені, ініціатор створе­н­ня Укр. лікар. товариства в Німеч­чині, чл. НТШ і УВАН. Свою політ. діяльність проводив в Укр. Визв. Фронті. Деякий час був головою Політ. ради закордон. частин ОУН. Не погоджуючись із політ. лінією проводу цієї організації, ви­йшов з неї. Похований на православному цвинтарі у м. Бавнд-Брук. В УРСР після війни його імʼя і праці були заборонені.

Завантажити статтю