Андрусів Стефанія Миколаївна

Визначення і загальна характеристика

АНДРУ́СІВ Стефанія Миколаївна (26. 11. 1946, с. Ріпчиці Медениц. р-ну Дрогобиц. обл., нині Дрогобиц. р-ну Львів. обл. — 11. 08. 2018, Львів) — літературо­знавець, культуролог, літературний критик. Доктор філологічних наук (1996). Член НСПУ (1988). Закін. Львівський університет (1970). Працювала н. с. у Львів. картин. галереї, викл. укр. літ-ри у Львів. с.-г. ін­ституті, україно­знавства — у Люблін. університеті (Польща). Пере­бувала на наук. роботі у Львів. від­діл. Ін­ституту літ-ри НАНУ. Нині викладає теорію та історію культури у Львів. університеті. Досліджувала про­блеми нац. ідентичності, зокрема в зх. укр. літературі 30-х рр. 20 ст., «галицький феномен» у культурі, тенденції сучас. прози, культур. сві­домості українців тощо. Брала участь у написан­ні «Історії української літератури 20 ст.» у 2-х кн. (К., 1995), кн. «Подорож без кінця» та «Література і сучасність» (обидві — Київ, 1986). Автор неви­друк. твору «Роман Іваничук. Нарис творчості».

Тв.: Модус національної ідентичності: львівський текст 30-х років ХХ ст. Т., 2000.

Літ.: Тарнашинська Л. Код любові Стефанії Андрусів. Замість штрихів до порт­рета // ЛУ. 1997, 6 лют.

Л. Б. Тарнашинська

Завантажити статтю