ЛА́БОШ-ГА́ЙДУК Леона (23. 11. 1935, м. Шид, Воє­водина, нині Сербія) — русинсь­кий педагог, освітня діячка у Сербії. Закін. пед. училище у м. Шабац (1953), Університет у Белґраді (1965). Учителювала (1953–65); працювала освіт. радником у Між­муніцип. навч.-пед. ін­ституті у м. Зениця у Боснії (1965–73). У період роботи в Пед. ін­ституті у м. Новий Сад (1973–90) роз­робляла і впроваджувала про­грами вихов. роботи для початк. і серед. школи у Воєводині, проводила н.-д. роботу в галузі освіти, викладала на семінарах і курсах під­вище­н­ня кваліфікації працівників освіти Воєводини, ви­ступала з доповід­ями на регіон. і між­нар. пед. конференціях, працювала проф. і наук. кер. студентів русин. від­діл. Пед. академії у м. Сомбор (1981–85). Авторка статей з питань педагогіки, опубл. у періодиці та збірниках серб. і русин. мовами, а також моно­графії «Руснаци у Шидзе 1900–1950» (Шид; Нови Сад, 2010). У спів­­авт. з В. Гайдуком опубл. моно­графію «Беркасово од Деспотовца до данас» (2003); упорядкувала зб. про громад., реліг. і культурне життя русинів у Сремі «Руснаци у Шидзе и околних местох» (2007; обидві — Шид); написала книгу про ви­знач. діячів з родини Лабош «Цеплосц дїлох, перли сло­­вох — штверо дїяче у култури зоз Шиду з презвиском Лабош» (Нови Сад, 2015).