Киликиїв

КИЛИКИ́ЇВ — село Славутського ра­йону Хмельницької області. Знаходиться на правому березі р. Корчик (притока Случі, бас. Припʼяті), за 160 км від обл. центру та за 32 км від райцентру. Площа 6,8 км². Насел. 863 особи (2001), пере­важно українці. Перші ві­домості про поселе­н­ня на тер. ниніш. К. фіксують до 1-ї пол. 13 ст. Під час навали татаро-монголів 1240 кияни, рятуючись від поневоле­н­ня, втікали у від­далені ліси. Частина з них оселилася при впадін­ні р. Жариха в Корчик, на місці сучас. киликиїв. ур­очища Гайок. Тривалий час К. входив до Галиц.-Волин. князівства, від 2-ї пол. 14 ст. — до Великого князівства Литовського. Після Люблін. унії 1569 — у складі Польщі. У цей період К. на­дано міські права, що сприяло роз­витку ремесел і торгівлі. Жит. брали участь у селян.-козац. пов­стан­ні 1594–96 під керівництвом С. Наливайка, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 2-го поділу Польщі 1793 К. ві­ді­йшов до Рос. імперії. Тут здавна проживала велика євр. громада. У 19 — на поч. 20 ст. — містечко Остроз. пов. Волин. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Мешканці потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили у К. значну кількість євреїв. Нині у селі — заг.-осв. школа, фельдшер.-акушер. пункт. Діє реліг. громада УПЦ МП. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки жертвам голодомору 1932–33, на місці похова­н­ня роз­стріляних євреїв. Збереглася козац. могила, якій понад 300 р.

Завантажити статтю