МАЛЮШИ́ЦЬКИЙ Юрій Микола­йович (11. 01. 1903, Київ — 30. 03. 1987, там само) — фахівець у галузі геомеханіки. Син М. Малюшицького. Доктор технічних наук (1967). Державні нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін­ститут (1926). Працював інж. шляхів сполуче­н­ня в Серед. Азії на буд-ві Памір. тракту (1926–28); в апараті Наркомату шляхів сполуче­н­ня СРСР та його НДІ шляхів (Москва, 1930–36), де обі­ймав посади від інж. до нач. сектора; на будівництвах залізниць СРСР (1936–46); у Ін­ституті геол. наук і гірн. справи АН УРСР (1946–59); ін­ституті «УкрНДІ­проект» Міністерства вугіл. промисловості СРСР (1959–76); Від­діл. геодинаміки вибуху Ін­ституту геофізики АН УРСР (1976–84; усі — Київ): ст. н. с.–консультант. Наукові дослідже­н­ня: від­центрове моделюва­н­ня динаміки гірських порід та його за­стосува­н­ня для роз­вʼяза­н­ня геотех. задач; фіз.-мех. властивості гірських порід і пита­н­ня стійкості вугіл. карʼєрів та пластів-від­валів. Його моно­графію «Устойчивость насыпей-отвалов (центробежное моделирование)» (К., 1975) пере­кладено англ. мовою та ви­дано Кембридж. університетом.