МАНІФЕ́СТ (італ. manifesto — ві­дозва, декларація, оголоше­н­ня, від лат. manifestus — явний, очевидний) — особлива форма акта верховної влади над­звичайного, публічного, урочистого або про­грамного характеру. Містить правові норми або сповіщає про прийня­т­тя у майбутньому від­повід­них законів. У Давньому Римі М. — обрядова форма, церемоніальний акт зверне­н­ня феціалів (колегії жерців, що стежила за дотрима­н­ням між­народних договорів Риму) до ворожої сторони з вимогою сатисфакції у на­даний строк до моменту ймовірного оголоше­н­ня війни. У римському кримінальному праві терміном «furtum manifestum» по­значали крадіжку, за якої злодія спі­ймано з речовим доказом на місці злочину.

В імперіях (монархіях) М. — основний вид закону як форми велі­н­ня монарха. Як приклад — М. російського імператора Миколи II від 17(30) жовтня 1905 про вдосконале­н­ня державного порядку, в якому на уряд покладено низку обовʼязків щодо кон­ституційного устрою Росії, а також проголошено за­провадже­н­ня громадянських свобод і утворе­н­ня законодавчого органу (Державної думи Російської імперії), покликаного обмежити владу монарха.

М. також називали політичний документ, письмове урочисте зверне­н­ня, декларацію, про­граму політ. партії, громадської організації, руху з викладом основних ідей, положень, по­глядів тощо. На­приклад, «Manifest der Kommunistischen Partei» («Маніфест Комуністичної партії», 1848) став першим про­грамним документом наукового комунізму, в якому К. Маркс і Ф. Енгельс виклали його основні ідеї.

У між­народному публічному праві 13 — поч. 20 ст. М. — дипломатичний акт, документ воюючих сторін, яким сповіщали про початок або закінче­н­ня війни (синонім дипломат. ноти, меморандуму, нотифікації). Дуже рідко цим терміном також по­значають акт ратифікації між­народного договору, конвенції тощо.