Маніфест — Енциклопедія Сучасної України

Маніфест

МАНІФЕ́СТ (італ. manifesto – відозва, декларація, оголошення, від лат. manifestus – явний, очевидний) – особлива форма акта верховної влади надзвичайного, публічного, урочистого або програмного характеру. Містить правові норми або сповіщає про прийняття у майбутньому відповід. законів. У Давньому Римі М. – обряд. форма, церемоніал. акт звернення феціалів (колегії жреців, що стежила за дотриманням міжнар. договорів Риму) до ворожої сторони з вимогою сатисфакції у наданий строк до моменту ймовір. оголошення війни. У рим. кримінал. праві терміном «furtum manifestum» позначали крадіжку, за якої злодія спіймано з речовим доказом на місці злочину. В імперіях (монархіях) М. – осн. вид закону як форми веління монарха. Як приклад – М. рос. імператора Миколи II від 17(30) жовтня 1905 про вдосконалення держ. порядку, в якому на уряд покладено низку обов'яз­­ків щодо конституц. устрою Росії, а також проголошено запровадження громадян. свобод і утворення законодав. органу (Державної думи Російської імперії), покликаного обмежити владу монарха. М. також називали політ. документ, письмове урочисте звернення, декларацію, програму політ. партії, громад. орг-ції, руху з викладом осн. ідей, положень, поглядів тощо. Напр., «Manifest der Kommuni­­stiscen Partei» («Маніфест Комуністичної партії», 1848) став першим програм. документом наук. комунізму, в якому К. Маркс і Ф. Енгельс виклали його осн. ідеї. У міжнар. публіч. праві 13 – поч. 20 ст. М. – дипломат. акт, документ воюючих сторін, яким сповіщали про початок або закінчення війни (синонім дипломат. ноти, меморандуму, нотифікації). Дуже рідко цим терміном також позначають акт ратифікації міжнар. договору, конвенції тощо.

В. П. Нагребельний


Покликання на статтю