Кириченко Світлана Тихонівна

Визначення і загальна характеристика

КИРИЧЕ́НКО Світлана Тихонівна (31. 10. 1935, Київ — 22. 04. 2016, там само) — учасниця правозахисного руху. Дружина Ю. Бадзя. Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2009). Закін. Київський університет (1957). Від­тоді працювала у Ін­ституті літ-ри АН УРСР, де по­зна­йомилася з І. Світличним, Л. Коваленком, Ю. Бадзьом, В. Стусом, які сут­тєво вплинули на її нац. сві­домість; від 1969 — в Ін­ституті філософії АН УРСР (обидва — Київ). 1965 брала участь у політ. протесті в кінотеатрі «Україна» в Києві проти арештів укр. інтелігенції, роз­по­всюджувала самвидав. 1972, після арешту Н. Світличної, звернулася з листом до 1-го секр. ЦК КПУ з вимогою повернути родині її 2-річ. сина, вивезеного з дитсадка, за що звільнена з роботи (надалі періодично залишалася без­робітною до кін. труд. діяльності). 1979 у помешкан­ні родини проведено обшук, вилучено рукописну працю Ю. Бадзя «Право жити». Звернулася з «Від­критим листом» до між­нар. громадськості та парт.-держ. керівництва СРСР із біо­графією чоловіка і коротким викладом цієї праці (неодноразово озвучений у про­грамах радіо «Свобода»). Роз­по­всюджувала інформацію про політ. ре­пресії в Україні, налагодила звʼязки з дисидентами країн Балтії, Москви, Закавказ­зя. Навесні 1980 вивезла із побаче­н­ня з чоловіком нові вірші М. Руденка, у січні того ж року пере­дала до США рукопис зб. віршів В. Стуса «Палімпсести». 9 грудня 1980 засудж. до 3-х місяців виправ. робіт за від­мову свідчити на новому процесі В. Стуса. 20 квітня 1983 на знак протесту проти пере­слідува­н­ня сімʼї (сина від­рах. з ін­ституту, на комсомол. зборах від нього вимагали зректися батька, з дочкою-школяркою «виховні бесіди» про батьків-антирадянщиків вела дирекція школи) оголосила без­термінове голодува­н­ня і пові­домила про це теле­грамою ген. секр. ЦК КПРС Ю. Андропова. Через 2 тижні ректор від­кликав наказ про виключе­н­ня сина, чоловікові на­дано одноден­не побаче­н­ня після 3-річ. пере­рви. 1986–89 пере­бувала разом із ним на заслан­ні в Якутії (РФ). Після поверне­н­ня брала активну участь у процесах нац. від­родже­н­ня, працювала у секретаріаті Демократ. партії України. Написала спогади «Птах під­небесний» (про В. Стуса), «Люди не зі страху».

В. В. Овсієнко

Завантажити статтю