Маркитан Олексій Віталійович — Енциклопедія Сучасної України

Маркитан Олексій Віталійович

МАРКИТА́Н Олексій Віталійович (18. 06. 1959, Миколаїв – 26. 06. 2017, там само) – живописець. Син Віталія, чоловік Олени Маркитанів. Чл. НСХУ (1989). Закін. худож.-графіч. ф-т Одес. пед. ін-ту (1982; викл. Л. Бровко). Викл. Микол. філії Київ. ун-ту культури і мист-в (1998–2005). Учасник всеукр., всесоюз. і міжнар. худож. виставок від 1988. Персон. – у Миколаєві (1989, 1991, 2000, 2002–03, 2006, 2009), Києві (1990, 1995–96, 2006), Одесі (1991, 2000, 2002), Мюнхені (1992), Нью-Йор­­ку (1993), Дніпропетровську (нині Дніпро, 2010). Створював картини у стилях сюрреалізму та пост­­модернізму. Окремі полотна зберігаються в НХМ (Київ), Микол., Одес. ХМ, Львів. галереї мист-в.

Тв.: «Втеча до Єгипту» (1989), «Юнак рятує дівчину від дикого звіра» (1990), «Танець» (1994), «Угамуй мою печаль» (1997), «Мій дім» (1998), «Кривенька качечка» (1999), «Меланхолія» (2000), «Червоний ананас» (2001), «Усе насіння» (2002), «Сніданок для вуса» (2006), «Все буде нормально», «Удвох», «Сон Іокима» (усі – 2008), «Посмішка Лізи», «Ангел на ровері», «Сутінкове світло» (усі – 2009), «Земля», «Телиця» (обидва – 2010), «Дюшес» (2011), «Сатирикон. Осінь» (2013), «Летять журавлі», «Як він сюди потрапив» (обидва – 2015), «Стрибун у висоту», «Серпень» (обидва – 2016).

Літ.: Художники Миколаївщини: 40 р. на твор. ниві: Альбом. М., 2013.

Т. А. Галькевич


Покликання на статтю