МА́РМУР — карбонатна дрібно-, середньо- та крупнозерниста метаморфічна гірська порода, що утворилася внаслідок пере­кри­сталізації вапняку або доломіту. Складається пере­важно з кальциту, іноді з домішками доломіту. Колір білий. М. з домішками — рожевого, жовтого, сірого та чорного кольорів. Твердість 3. Густина залежно від домішок від 1900 до 2800 кг/м3; опір стиснен­ню 100–250 МПа; опір зламу 10–30 МПа; водопо­глина­н­ня 0,15–0,50 %; пористість не більша за 1 %. Найбільшою міцністю і найкращою поліровністю вирізняються дрібнокри­сталічні М. із зубчатим звʼязком зерен. М. мають виняткову різноманітність забарвле­н­ня і малюнка. Особливо ціняться білі однорідні від­міни (статуар., скульптур. М.) завдяки здатності пропускати світло на певну глибину та створювати від­тінки. В Апуан. Альпах у Італії роз­міщуються товщі глибокометаморфізов. юрсь­­ких карбонат. від­кладів, де всі вапняки пере­творені в білі та кольор. М. Побл. італ. м. Кар­рара екс­плуатують понад 400 дріб. карʼєрів і найбільший у світі механізов. карʼєр. Роз­різняють М.: бергамаський (тонкозернистий білий різновид ангідриту) та ольдендорфський (торг. назва мармуроподіб. ангідриту). В Україні М. є на Закарпат­ті, на Донбасі та в Криму. Їх добувають пере­важно в карʼєрах, рідше — під­зем. способом. Для одержа­н­ня моноліт. блоків за­стосовують каменерізні машини, канатні пилки, врубові машини, буроклин. спосіб. М. використовують у скульптурі та для архіт. оздоб­­ле­н­ня споруд.