Медведєв В’ячеслав Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Медведєв В’ячеслав Олександрович

МЕДВЕ́ДЄВ В'ячеслав Олександрович (23. 06. 1938, Запоріжжя) – артист балету, культурний діяч. Засл. діяч мист-в України (1998). Закін. хореогр. студію у Запоріж­жі (1957), філос. ф-т Київ. ун-ту (1971). У 1957–60 – арт. Ансамблю пісні і танцю Прибалтій. військ. округу (Риґа); 1961–87 (з перервами) виступав у колективах Ял­тин., Київ., Рівнен. філармоній та Укрконцерту (Київ). Працював у вироб. об'єдн. «Поліграф­кни­га» (1972–74), на Укр. радіо і телебаченні (1980–81), в Ін-ті нар. госп-ва (1981–82; усі – Київ); 1979–87 – засн. і кер. ансамблю старовин. танцю, музики та ро­­мансу «Арабески» при Київ. фі­­лармонії. Виконавець естрад. та характер. танців, брав участь у хореогр. постановках к/ф «Арма­геддон» (1962), «Срібний тренер» (1963), «Війна палацам» (1970), «Коли співають гітари» (1978). Написав сценарії до телепередач «Старовинний бал» (1980), «Вальс, вальс, вальс…» (1981). Від 1987 – на твор. роботі. Заст. дир., худ. кер. Будинку художника України (Київ, 1987–88). Реж., продюсер концерт. програм фестивалів Київконцерту (1988—92). Автор та упорядник кн. «Vivat, балет!» (К., 1998) до 70-річчя ба­­лет. трупи Нац. опери України. Засн. та віце-президент гол. правління благодій. фонду підтримки опер. і балет. мист-ва «Прем'єра» ім. І. Козловського (1995). У 2001–13 – дир., худ. кер. «Творчої ві­­тальні ім. І. Козловського» (провів понад 150 концертів, присвяч. опер. класич. мист-ву). Автор про­екту та продюсер диска «Іван Козловський. Назавжди з Укра­їною» (К., 2006), автор та ведучий телефільму «Іван Козловський. Назавжди з Україною» (2015), написав музику до 30 пісень, се­­ред яких – «Йде весна за весною» (сл. М. Сома), «Доспіло жито» (сл. О. Малишка), «Вір, ко­­хана» (сл. Г. Булаха). Посол миру Федерації всесвіт. миру (від 2007), Почесна грамота ВР України «За особливі заслуги перед українським народом» (2010). Про М. знято телепередачі: «В обідній час» (1997), «Добрий вечір, кия­­ни» (2003), «У колі друзів» (2008), «Духовна спадщина В. Медве­дєва» (2010), «Світ особистості» (2012), «Спогади про майбутнє» (2017).

М. Г. Маліченко


Покликання на статтю