Мудрик Степан Михайлович

МУ́ДРИК Степан Михайлович (літ. псевд. — Мечник; 05. 10. 1919, с. Криве, нині Радехів. р-ну Львів. обл. — 20. 04. 2004, м. Новий Ульм, Німеч­чина) — учасник національно-визвольного руху, письмен­ник, публіцист. 1937 став чл. ОУН, брав участь у антипольс. під­піл. діяльності. Від 1940 — спів­роб. Служби без­пеки (СБ) ОУН(б). Виконував спец. доруче­н­ня С. Бандери та референта СБ М. Арсенича, як таєм. курʼєр забезпечував звʼязок Галичини з Краків. центром ОУН. 1941 у складі похід. груп ОУН(б) працював у Житомирі та Києві, 1942 став чл. Київ. обл. проводу ОУН(б). За­ймався виявле­н­ням агентури рад. і нім. спец­служб, уві­йшов до складу кра­йового проводу ОУН(б) Галичини. Заст. командира Військ. округи УПА «Буг-2». 20 листопада 1943 заарешт. нацистами й увʼязнений у концтаборі, звільнений амер. військами. Від 1945 мешкав у Зх. Німеч­чині. Від­повід­ав за звʼязок СБ Закордон. частин ОУН зі спец­службами США, Великої Британії та Німеч­чини; опікувався під­готовкою та засла­н­ням емісарів ОУН до Польщі й Зх. України; під­тримував С. Бандеру в між­фракц. боротьбі в колах політ­еміграції. Референт СБ проводу ОУН(б) у м. Авґс­бурґ. Від 1951 — чл. керів. ланки СБ Закордон. частин ОУН; 1965–91 — голова територ. проводу ОУН(б) у Зх. Німеч­чині; від 1991 — голова Гол. ради Проводу ОУН. Також брав активну участь у діяльності Союзу укр. молоді, Ліги укр. політвʼязнів, Центр. пред­ставництва укр. еміграції та ін. громад. організацій. Закін. правн. факультет УВУ, де й викладав. Наукові дослідже­н­ня: історія руху укр. націоналістів, рад. політ. системи та органів держ. без­пеки; про­блеми теорії й тактики націоналіст. руху. М. фактично започаткував історіо­графію спец­служб ОУН та УПА, написав низку моно­графій від­повід. тематики та книг мемуарів, зокрема «У боротьбі проти московської агентури» (1980), «Від оприч­чини до КГБ» (1982), «В затяжній боротьбі» (1983), «Ви­вчаємо ворога: Доповіді, лекції, роз­думува­н­ня і спомини» (1989), «За нашу незалежність: Доповіді, стат­ті, спогади і нариси» (1990; усі — Мюнхен), «У вирі воєн­ного лихолі­т­тя: ОУН і УПА у боротьбі з гітлерівськими окупантами» (1992), «В під­піл­лі революційної ОУН», «ОУН і роз­будова української держави: роз­думи та спо­стереже­н­ня довголітнього члена ОУН» (обидві — 1993), «Закордон­ні частини Організації Українських націоналістів: Причинки до історії» (1995), «ОУН в Україні і за кордоном під проводом С. Бандери» (1997; усі — Львів). Вміщував публікації у ЗМІ України, яку неодноразово від­відував після 1991.

Завантажити статтю