Музей визвольної боротьби України — Енциклопедія Сучасної України

Музей визвольної боротьби України

МУЗЕ́Й ВИЗВО́ЛЬНОЇ БОРОТЬБИ́ УКРАЇ́НИ – українська архівно-музейна установа в Празі. 1925 з ініціативи професорів УВУ та діячів укр. політ. і військ. еміграції створ. Т-во М. в. б. У. з метою збирання, збереження та вивчення пам'яток Визвольних змагань 1917–21, матеріалів з історії укр. еміграції. Кер-во Т-вом здійснювала управа (голови І. Горбачевський, С. Смаль-Стоцький, А. Яковлів, Д. Дорошенко, В. Бирчак, О. Дом­бровський, К. Заклинський), до складу якої у різні роки входили Д. Антонович, В. Біднов, Є. Вировий, О. Колесса, О. Лотоцький, М. Омелянович-Павленко, В. Сімович, С. Сірополко, В. Старосольський та ін. Дир. М. в. б. У. були Д. Антонович (1925–45) і С. Наріжний (1945–48). У 1925–38 виходив бюлетень «Вісти Музею Визвольної Боротьби України» (загалом 19 чисел). Музей існував за рахунок пожертв укр. емігрантів і добровіл. внесків чл. Т-ва і не отримував допомоги від уряду Чехо-Словаччини. Від 1929 його фінансово підтримував укр. підприємець і громад. діяч із США К.-Г. Лисюк. У 1930-х рр. кер-во М. в. б. У. розпочало збір коштів на побудову «Укр. дому» в Празі, де заплановано розмістити архівні та музейні колекції, 1938 придбало 4-поверх. будинок у р-ні Нусле, в якому музей продовжив діяльність від 1939. Установа включала 3 структурні підрозділи: музей, архів та б-ку. Архівні фонди сконцентров. у 4-х відділах: політ.-дипломат., військ., періоду еміграції та загальному. Військ. відділом заві­дував генерал М. Омелянович-Павленко, ін. підпорядк. безпосередньо директору. В архіві зберігалися документи уряд. установ і дипломат. місій УНР, ЗУНР, Української Держави, Союзу визволення України, УСС, з історії таборів полонених українців періоду 1-ї світ. вій­ни у Німеччині та Австро-Угорщині, інтернов. вояків Армії УНР у Польщі, Чехо-Словаччині та Румунії, матеріали про життя та діяльність укр. еміграції в різних країнах світу, особові фонди укр. діячів (Д. Антоновича, Д. Дорошенка, І. Мазепи, Б. Мартоса, В. Сімовича, Ю. Тищенка та ін.). Окремими сегментами були шевченкіана, карпато-укр. колекція, зібрання творів мист-ва (К. Антонович, М. Битинського, М. Бутовича, Н. Ґеркен-Русової, С. Гординського, В. Кричевського, Г. Мазепи-Коваль, Г. Нарбута, В. Січинського та ін.). Наприкінці 1944 колекція М. в. б. У. нарах. понад 1 млн од. зберігання. У лютому 1945 будівлю музею значно пошкоджено внаслідок бомбардування Праги амер. авіацією. Врятов. матеріали розміщено в нац. та університет. б-ках, а також в архіві МВС. У квітні 1945 на заг. зборах Т-ва ухвалено рішення про перейменування установи на Укр. музей у Празі. Під тиском прорад. влади Чехословаччини в березні 1948 Т-во офіційно припинило своє існування, його збірки опечатано. Більшу частину книжк. зібрання передано Сло­в'ян. б-ці, частину рукописів, книжок та музей. експонатів 1957 – до м. Пряшів (нині Словаччина; зберігаються у Музеї української культури у Свиднику). 1958 понад 10 т документів з архів. зібрання М. в. б. У. перевезено до УРСР. Після наук.-тех. опрацювання та упорядкування в спецвідділі ЦДІА УРСР у Києві 1959–63 сформовано 173 фонди (понад 7 тис. справ) за 1918–44, які згодом передано на зберігання до низки центр. та обл. держ. архівів УРСР. Більша частина книжк. зібрання та періодики потрапила до фондів Наук.-довідк. б-ки центр. держ. установ УРСР (нині Держ. наук. архівна б-ка). З тих матеріалів, що залишилися в Празі, 1972–78 у Держ. архіві (нині Нац.) сформовано фонд «Український музей у Празі». Наприкінці 1980-х – на поч. 1990-х рр. документи, що належали до зібрання М. в. б. У., переведено на заг. зберігання, вони стали доступними для використання. В Україні найбільший комплекс матеріалів, що належав до зібрання М. в. б. У., знаходиться у фондах Центр. держ. архіву вищих органів влади та упр. України, інші сегменти – у Центр. держ. архіві громад. об'єднань України, Центр. держ. кінофотофоноархіві, Нац. музеї історії України.

Літ.: Наріжний С. Матеріали до історії Музею визвольної боротьби України у Празі. Вип. 1–3. Цюріх; Вінніпеґ, 1957–59; Український музей у Празі 1925–1948. Опис фонду. К.; Прага, 1996; Кентій А. В. Фонд «Український музей у Празі» ЦДАГО України як складова «Празького архіву» // Арх. України. 2000. № 1/3; P. K. Grimsted. Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution. Cambridge, 2001; Мушинка М. Музей визвольної боротьби України та доля його фондів: Істор.-архівні нариси. К., 2005; Його ж. Музей визвольної боротьби України і сучасний стан його фондів // НТЕ. 2005. № 4; Ґрімстед П. К. «Празькі архіви» у Києві та Москві. Повоєнні розшуки і вивезення еміграційної архівної україніки. К., 2005; Пеленська О. Український портрет на тлі Праги. Українське мистецьке середовище в міжвоєнній Чехо-Словаччині. Нью-Йорк; Прага, 2005; Палієнко М. Актуальні проблеми реконструкції документальної колекції Музею визвольної боротьби України (за матеріалами ЦДАВО і ЦДАГО України) // Muzeum osvobozenec­kého boje Ukrajiny. K 80. výročí založení: sborník příspĕvků z conference (Praha, 12. – 14. října 2005). Praha, 2006; Її ж. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій). К., 2008; Боряк Т. Документальна спадщина української еміграції в Європі: Празький архів (1945–2010). Ніжин, 2011.

М. Г. Палієнко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю