Музей України — Енциклопедія Сучасної України

Музей України

МУЗЕ́Й УКРАЇ́НИ – структурний підрозділ Всеукраїнського музею-городка (нині Києво-Печерський історико-культурний заповідник Національний). У його основу лягла приватна колекція генерала П. Потоцького, який 1926 подарував її уряду УСРР. У червні 1927 із Ленінграда (нині С.-Пе­тербург) до Києва перевезено 7 вагонів музей. майна заг. вагою 38 т. Для М. У. передано 2-поверх. корпус (14 залів і кімнат), а самого збирача призначено дир. пожиттєво. Книгозбірня П. Потоцького (бл. 17 тис. томів) – одна з найвидатніших за всю історію укр. бібліофільства. В ній зокрема було представлено 3 книги з особистої б-ки Т. Шевченка – «Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни» П. Лукашевича (1836), «Estetica» К. Лібельта (1854) та «Poezye Antoniego Sowy» (1858; усі – С.-Пе­тербург). У М. У. зберігалися видання з автографами І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, В. Капніста, М. Костомарова, Марка Вовчка, майже повна збірка видань «Кобзаря». Окраса М. У. – рукопис «Исторіи Малой Россіи» Д. Бантиша-Каменського з портретами Б. Хмельницького та Ю. Хмельницького роботи М. Аргунова. Давнє українознавство представлено працями Й. Гербінія, Ґ. де Боплана, П.-С. Палласа, Й.-Х. Енґеля, Й.-Ґ. Ґеоргі, В. Зуєва, П. Сумарокова, О. фон Гуна, П. Бекетова, Д. Бантиша-Каменського, П. Свіньїна, В. Пассека, М. Закревського, В. Тімма та ін. Від нащадків великого князя Костянтина Павловича П. Потоцький придбав частину книгозбірні, в якій були книги з б-ки М. Ломоносова. Військ. відділ містив майже повну збірку рос. полкових історій і пам’яток. Збирачеві належав один з трьох майже пов­них комплектів «Историческаго описанія одежды и вооруженія россійскихъ войскъ» О. Вісковатова (т. 1–30, С.-Пе­тербургъ, 1841–62) та його продовження, що налічували понад 3 тис. ілюмінов. літографованих малюнків військ. одягу й форми від 9 ст. до часів рос. імператора Олександра II. П. Потоцький володів одним із чотирьох виданих імен. примірників альбому «Русская армія въ 1812 году» (С.-Пе­тер­бургъ, 1912; малюнки М. Зарецького розфарбовані від руки), що містив опис військ. частин, що брали участь у вій­ні 1812 з наполеонів. військами – єдиний примірник у Рос. імперії. Мистец. частина збірки складалася із 15 тис. гравюр і літографій, понад 300 картин (портрети гетьманів, 5 портретів Стороженків, мистец. твори Т. Шевченка), колекцій худож. меблів (від 15–16 ст.), зброї, пор­целяни та кришталю. Збирач уклав анотов. реєстр колекції. Аналіз портретів Б. Хмельницького виявив найдостовірніший з-поміж них – В. Гондіуса (1651; гравюра різцем на міді), який й прийнято в мистецтвознавстві. Серед зображень укр. краєвидів вирізнявся альбом «Napoleon Orda. Album widoków gubernii Grodzieńskiej, Wileńskiej, Mińskiej, Kowieńkiej, Wołyńskiej, Podolskiej, Kijowskiej, Witebskiej, Mogilewskiej» (Warszawa, 1876), повних примірників якого майже не існує. У М. У. зберігався також фаміл. архів Потоцьких із гетьман. універсалами, карти України тощо. 1931–33 у музеї як лектор працював військ. історик О. Петровський. Згодом доступ до музею було обмежено. Двома актами цензура вилучила 511 книжок. Експонати М. У. було передано в розпорядження новоствореного Центр. істор. музею ім. Т. Шевченка (нині Історії України Національний музей). 1938 П. Потоцького було репресовано. Б-ка склала основу Держ. істор. б-ки УРСР (нині Історична бібліотека України Національна). У роки 2-ї світ. вій­ни разом з книгозбірнею митрополита Київського і Галицького Флавіана (Городецького) книжки М. У. вивезено до Німеччини, згодом частину з них повернено до б-к Києва (б-ка Київ. ун-ту) та Мінська (Нац. б-ка Білорусі).

Літ.: Стеллецький Г. Українська збірка П. Потоцького // ЧШ. 1927. № 3; Климова Е. И. Музей Украины (собрание П. П. Потоцкого). Ч. 1: Указ. архив. мат. и библиографии. К., 1995; Лазанська Т. І. Нащадок Кишенського сотника // КС. 1997. № 5; Романова Н. И. Частное книжное собрание П. П. Потоцкого в истории культур Украины, России и Беларуси // Могилян. читання 2002: Зб. наук. пр. К., 2003; Білокінь С. Музей України: (збірка П. Потоцького): Дослідж., мат. К., 2006.

С. І. Білокінь

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
С. І. Білокінь . Музей України // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69862 (дата звернення: 23.09.2021)