Музей-архів визволення України — Енциклопедія Сучасної України

Музей-архів визволення України

МУЗЕ́Й-АРХІ́В ВИ́ЗВОЛЕННЯ УКРАЇ́НИ – архівна установа. Створ. у вересні 1921 під час перебування Уряду УНР в еміграції у Польщі. Закон про заснування М.-а. в. У. з метою орг-ції збирання та збереження істор. документів і па­м’яток Визвольних змагань 1917–21 був підписаний Головою Директорії УНР С. Петлюрою 1 верес­ня 1921. До встановлення на тер. України демократ. ладу М.-а. в. У. планувалося тимчасово розмістити в одному з центрів укр. політ. еміграції. На нього покладено завдання: приймати істор. матеріали від уряд. і громад. інституцій, орг-цій і окремих осіб, а також збирати книги, часописи, рукописи та ін. пам’ятки визв. боротьби; упорядковувати ці матеріали та організувати їхнє зберігання. За статутом діяльністю М.-а. в. У. мав керувати Ком-т у складі представників від Укр. АН, НТШ, Укр. наук. т-ва у Києві, Укр. військ.-істор. т-ва, Укр. ун-ту в Кам’янці (нині м. Кам’янець-По­дільський Хмельн. обл.) і Київ. ун-ту. До його складу повинні були також увійти 4 представники від Уряду УНР – від Мін-ва освіти, Військ. мін-ва, МЗС та Мін-ва віросповідань. До відновлення діяльності наук. інституцій в Україні тимчас. представників обирали збори їхніх чл. на еміграції. Фінансування планували здійснювати за рахунок держ. коштів і благодій. внесків від укр. установ і приват. осіб. Виконав. органом М.-а. в. У. була його дирекція у складі дир., 2-х його заст. і вченого секретаря. У випадку припинення діяльності М.-а. в. У. зібрана ним колекція та майно мали перейти до ін. подіб. укр. інституції (відповідне рішення міг прийняти Ком-т М.-а. в. У., а затвердити – Рада Нар. Міністрів УНР). На першому засіданні Ком-ту М.-а. в. У., проведеному 22–23 квітня 1922 у Львові, обрано президію у складі П. Холодного (голова), М. Кордуби (заст. голови), М. Обідного (секр.). Дирекцію М.-а. в. У. очолив В. Прокопович. Основну організац. роботу проводив М. Обідний, який водночас продовжував виконувати обо­в’язки нач. Головного військово-історичного музею-архіву Армії УНР. Упродовж 1922 М.-а. в. У. не розгорнув своєї діяльності через відсутність фінансування та неукомплектованість штатів, проте М. Обідний продовжував збирати відомості про місця знаходження вивезених за кордон укр. пам’яток, налагоджував контакти з різними орг-ціями та окремими особами щодо передачі матеріалів до М.-а. в. У., підготував та розіслав анкету «Листок поляглого» з метою збирання інформації про загиблих укр. воїнів та розробив план упорядкування їхніх могил. Подальше ускладнення політ. та екон. ситуації у Польщі загострило проблему збереження укр. пам’яток та існування укр. архів. установи на її території. З огляду на це, М. Обідний висунув ідею про доцільність перенесення діяльності М.-а. в. У. до Праги, що у той час перетворювалася на знач. центр укр. політ. еміграції. Ком-т М.-а. в. У. у складі П. Холодного, В. Дорошенка, І. Шендрика та М. Обідного на засіданні у Львові 1 червня 1923 прийняв рішення про налагодження контактів з Укр. громад. ком-том у Чехо-Словаччині у справі перевезення архів. колекцій до Праги, однак в уряд. колах УНР ця ідея не зустріла підтримки. За даними М. Обідного, на той час колекції М.-а. в. У. та Гол. військ.-істор. музею-архіву Армії УНР складалися з істор. архіву, архіву преси (газети, журнали, відозви, заклики, прокламації), б-ки, мист. відділу (картини, портрети, проекти укр. грош. знаків, держ. гербів, грал. карт тощо), різних речей музей. характеру (прапори, печатки, зразки уніформи укр. війська). За підтримки голови Укр. громад. ком-ту в Чехо-Словаччині М. Шаповала у вересні 1923 окремі матеріали із зібрання М.-а. в. У. перевезені М. Обід­ним із Тарнова до Праги, де були покладені в основу збірки новоутвор. Українського національного музею-архіву. Водночас більша частина архів. документів мін-в і відомств Уряду УНР в екзилі залишилася на тер. Польщі. У міжвоєн. період вона зберігалася у Тарнові та Ченстохові, під час 2-ї світ. війни була вивезена нацистами до Кракова. Після закінчення 2-ї світ. війни більшість матеріалів переміщена до СРСР та зосереджена в архів. спецфондах. Нині значна частина документів із цих зібрань зберігається у Центр. держ. архіві вищих органів влади та упр. Украї­ни (Київ).

Літ.: Обідний М. Як охоронялись па­­м’ятки. Б. м. р.; Його ж. Наші завдання в охороні пам’яток // Вістник Укр. нац. музею-архіву при Укр. ін-ті громадо­знавства в Празі. Прага, 1928. Ч. 1; Сріб­няк І., Лук’яненко О. З історії заснування Музею-архіву визволення України // Арх. України. 1998. № 1/6; Палієнко М. Г. Діяльність української еміграції із заснування національного архівного центру за кордоном у 20-х роках ХХ ст. // Істор. журн. 2004. № 3; Її ж. Пам’яткоохоронна діяльність Михайла Обідного в Україні, Польщі та Чехословаччині // ПУ. 2005. № 2; Її ж. Архівні центри української еміграції (створення, функціонування, доля документальних колекцій). К., 2008.

ДА: ЦДАВО України. Ф. 3179, оп. 1, спр. 8, арк. 1–39; спр. 10, арк. 1–48; ф. 4018, оп. 1, спр. 4, арк. 1–8; ф. 3504, оп. 1, спр. 2а, спр. 4.

М. Г. Палієнко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
М. Г. Палієнко . Музей-архів визволення України // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69864 (дата звернення: 24.09.2021)