Музика духова — Енциклопедія Сучасної України

Музика духова

МУ́ЗИКА ДУХОВА́ – музика, призначена для виконання на духових музичних iн­струментах. Розрiзняють М. д. для оркестру, ансамблю духових iн­струментiв та сольну (для одного, або у супроводi, духового iн­струменту). Виділяють декілька періодів розвитку духової муз. культури України. Перший – архаїч., охоплює духові інструменти стародав. насел., яке мешкало на тер. сучас. України у період кам'ян. віку (палеоліту, Скіфії, антич. міст-держав Пн. Причор­номор'я). Найпростішими муз. інструментами були вироби із рогу пн. оленя, пташиних кісток, що поступово вдосконалювалися, збільшувалася кількість їхніх різновидів. Скіфи і причорномор. греки широко використовували флейти, авлоси і труби. Епоху антич. цивілізації глибоко відтворено у житті і культурі поколінь наступ. часів. Другий період охоп­лює держ. діяльність Київ. Русi, духові інструменти тут використовували при княжому дворі, у ратній справі та нар. побуті. Широке побутування мала військ. М. д., до складу якої входила група труб, сурн, сопелей з удар. інструментами. Третій – період розвитку муз. грамотності й освіти (15–19 ст.). У цей час духове інструм. мист-во стимулювали поза заг.-держ. заходами, вза­ємодією двох муз. факторів: становленням і розвитком музичної освіти; активізацією громад. життя, зокрема музичного. Братства, Глухів. муз. школа, вокал.-інструм. класи при Харків. колегіумі, інструм. музика в Києво-Могилян. академії й муз. класи Харків. ун-ту відіграли велику роль у підготовці муз. виконав. кадрів, зокрема і на духових інструментах. У різні роки у цих закладах викладали М. Концевич, Я. Цих, С. Цесарський, І. Вітковський, І. Лозинський, Я. Зенькевич, В. Андреєв, Ф. Шульц. Четвертий – період духової муз.-інструм. культури України в ансамбл.-оркестр. практиці (2-а пол. 16 – 1-а пол. 19 ст.). Важливими осередками муз. освіти і профес. навч. гри на духових інструментах стали музикант. цехи, Київ. магістрат. капела, полкова музика лівобереж. й слобід. козацтва, кріпосні капели та оркестри, рогова музика. Музикант. цехи у різні роки очолювали у Києві – К. Печерський, Чернігові – М. Памфілович, Л. Волошин, Ніжині – В. Янченко, Золотоноші – В. Ставлюк. Капельмейстери Київ. магістрат. капели – Я. Станкевич, Г. Фіхтнер, М. Вигорницький, Я. Касперович. У кріпос. капелах і оркестрах капельмейстерами часто були іноземці, зокрема Йоганн в О. Полуботка, Карел фон Лау в К. Розумовського, Д. Краузе в П. Ґалаґана, А. Герке у В. Ганського, Карлшмідт в О. Ходкевича, А. Пфейфер в П. Лопухіна, Т. Феррарі у С. Потоцького, Дж. Сарті в Г. Потьомкіна, Крісбах в І. Мархоцького. Цехові ансамблі та капели відіграли провідну роль у розвитку нар. і профес. ансамбл.-оркестр. культури, відтворили склад. процес еволюції конструктив. вдосконалювання й виготовлення оркестр. струн. та духових інструментів, заклали основу організов. профес. підготовки виконавців на духових інструментах, а відтак й основу створення вітчизн. методики навч. і гри на духових інструментах. Полкова музика лівобереж. й слобід. козацтва стала етапом віт­чизн. інструм. культури. У військ. муз. практиці широко використовували пищалки, сурми, труби, литаври. Саме в козац. сере­довищі сформувалися характерні риси укр. інструм. музики, специфіч. інструментарій, стильові й жанр. особливості, пов'язані з фольклором. Існування рогової музики в Україні лише впродовж одного століття не мало визначал. впливу на магістрал. процеси розвитку духового мист-ва, але надало можливість повніше уявити цілісну картину розвитку укр. муз. культури. П'ятий період позначений становленням і розвитком вітчизн. профес. духової муз. освіти (2-а пол. 19 – поч. 20 ст.). Діяльність відділень РМТ в Україні (див. Музичні відділення Імператорського російського музичного товариства в Україні) сприяла відкриттю муз. класів, шкіл, а згодом і уч-щ, що відіграли провідну роль у підготовці вітчизн. музикантів-виконаців на духових інструментах. У Київ. муз. уч-щі працювали О. Химиченко, Г. Кеєр, А. Лещенко, С. Евенгов, Т. Клименко, А. Машек, М. Підгорбунський, С. Дуда, в Харків. – К. Кестнер, Ф. Прохазка, Г. Гек, А. Юр'ян, в Одес. – Ґ. Єлінек, Р. Шван, Г. Груль, І. Кутіль, І. Горник, Г. Гауер, А. Моравек, В. Ріхтер, Д. Урбанек. Високий рівень кваліфікації викладац. кадрів, зокрема й у класах духових інструментів та успіхи учнів у Київ., Одес. і Харків. муз. уч-щах сприяли відкриттю на їхній базі консерваторій (1913 у Києві й Одесі, 1917 – Харкові). Найбільшого розквіту М. д. досягла у рад. період. Під час масових шоу (див. Масова музична культура) в цей період активно залучали велику кількість духових оркестрів. Поряд з окремими концерт. виступами колек­тивів широко практикувалися концерти зведених оркестрів. У спіл. виступах на фестивалях, марш-па­радах і ювіл. урочистостях виконувалися достатньо складні й ефектні муз. твори. Змінилася і форма твор. діяльності. Оркестри почали виступати з плац-концертами і здійснювати супровід великим мішаним хором. В індивід. концертах духові оркестри виконували популярну естрадну й джаз. музику. За цей час відбулися докорінні зміни в постановці муз. освіти, зокрема духової. Важливого значення набула діяльність вищих і серед. муз. навч. закладів. Серед відомих викл. духового виконавства й педагогіки України, зокрема Києва – А. Проценко, В. Яблонський, Є. Носирев, М. Бердиєв, В. Апатський, І. Кобець, В. Посвалюк, М. Прудченко; Одеси – Л. Могилевський (див. Могилевські), Л. Роговий, Г. Леонов, К. Мюльберг; Львова – В. Швець, І. Гишка, Р. Наконечний; Харкова – Ф. Жогов, А. Родман, Г. Абаджян, І. Якустіді, В. Лебедєв, В. Алтухов, Ю. Тарарак; Донецька – Л. Степановський, М. Солонсь­кий, В. Качмарик; Дніпра – П. Іванов; Луганська – В. Лисенко.

Лiт.: Губарев И. Духовой оркестр. Мос­ква, 1963; Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. К., 1967; Усов Ю. История отечественного исполнительства на духовых инструментах. Москва, 1971; Іванов П. Г. Оркестр українських народних інструментів. К., 1981; Фільц Б. Музичні цехи на Україні // УМ. 1982. Вип. 17; Апацький В. М. Історія духового музично-виконавського мистецтва. К., 1998; Посвалюк В. Мистецтво гри на трубі в Україні. К., 2006; Богданов В. О. Історія духового музичного мистецтва України. Х., 2007.

В. О. Богданов

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
В. О. Богданов . Музика духова // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69881 (дата звернення: 23.10.2021)