Музика Максим Максимович — Енциклопедія Сучасної України

Музика Максим Максимович

МУЗИ́КА Максим Максимович (15. 07. 1889, Львів – 24. 05. 1972, там само) – мікробіолог. Чоловік Я. Музики. Канд. мед. н. (без захисту дис., 1947). Дійс. чл. НТШ (1930). Закін. Львів. ун-т (1913, ступ. д-ра усіх лікар. наук). Був головою т-ва студентів «Мед. громада» у Львові (1911–17). Працював лікарем. 1919 очолював Сан.-бактеріол. ін-т УГА у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Того ж року заснував Хім.-­бактеріол. ін-т НТШ у Львові, очолював його 1921–38. У 1920–26 – співорганізатор, викл. і декан мед. ф-ту Укр. таєм. ун-ту. До 1939 очолював бактеріол. ін-т «Нар. лічниці»; 1928–39 – зав. бактеріоз. лаб. Каси хворих (усі – Львів). 1939 брав участь в орг-ції Львів. мед. ін-ту, працював у ньому (з перервою): до 1948 – заст. дир., 1944–64 – зав., 1964–69 – консультант каф. мікробіології. Під час 2-ї світ. вій­ни – у Фрунзен. мед. ін-ті (нині Бішкек), дир. філії Киргиз. ін-ту епідеміології і мікробіології у м. Пржевальськ (нині Каракол). Наук. дослідження: епідеміологія збудників висип. тифу, дизентерії, туберкульозу; антигени груп крові, зокрема в насел. Галичини; епідеміологія, патогенез і лікування склероми (проводив експеримент із самозараження захворюванням); удосконалення методів серол. та фагодіагностики; вплив антибіотиків на збудники клебсієльозу. Автор низки праць з історії укр. мед. науки.

Пр.: Бактеріологія і епідеміологія п'ятнистого тифу // ЛВ. 1920. Ч. 2; Розвій медичної науки і літератури на Україні в 1917–1918 рр. // Там само. Ч. 5–6; Лечение склеромы дыха- тельных путей антибиотиками // Вест. оториноларингологии. 1952. № 2; Стрептомицин – эффективное средство при лечении больных склеромой дыхательных путей // Сов. медицина. 1953. № 5; Вопросы эпидемиологии склеромы // ЖМЭИ. 1972. Т. 15–16.

Літ.: Осінчук Р. Доктор медицини Максим Музика // Лікар. зб. Сер. Нова. 1991. Т. 1; Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах. 2004; Даценко І. Максим Музика: Життєво-бібліогр. нарис. 2004 (усі – Львів).

І. І. Даценко


Покликання на статтю