Музиченко Олег Олександрович — Енциклопедія Сучасної України

Музиченко Олег Олександрович

МУЗИЧЕ́НКО Олег Олександрович (17. 04. 1908, Одеса – 21. 04. 1993, м. Сан-Антоніо, шт. Техас, США) – піаніст, музикознавець, педагог. Син О. Музиченка. Канд. філол. н. (1936). Закін. Київ. муз.-драм. ін-т (1930), Моск. консерваторію (1936). Відтоді – зав. відділу муз. фольклору Ін-ту мистецтвознавства АН УРСР, 1938–43 – відділу Всесоюз. та муз. кер. Укр. радіо. 1943 емігрував за кордон, мешкав у Німеччині, згодом – у Бразилії. 1948–60 – дир. консерваторії в Блуменав та Сан-Паулу (обидва – Бразилія); 1960–64 – викл. Укр. муз. ін-ту в Нью-Йорку; 1965–75 – викл. та зав. відділу Ін-ту мов у Вашинґтоні. Як піаніст виступав в Україні, Росії, Німеччині, Бразилії, США. 1963 відбувся його концерт у Літ.-мист. клубі в Нью-Йорку, виконував сонати Л. ван Бетговена. Автор праці «Фольклор як процес» (К., 1936).

І. М. Лисенко

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
І. М. Лисенко . Музиченко Олег Олександрович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69903 (дата звернення: 17.09.2021)