Музичка Іван Микитович — Енциклопедія Сучасної України

Музичка Іван Микитович

МУЗИ́ЧКА Іван Микитович (15. 11. 1921, с. Пуків, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. – 22. 02. 2016, Рим) – церковний діяч УГКЦ. Брат С. Музички. Дійс. чл. НТШ (1985). Навч. в укр. г-зії т-ва «Рідна школа» (1933–39), закін. ф-т теорії гри на скрипці та теорії музики вчител. семінарії (1942) у Рогатині. Від 1941 учителював, від 1942 працював у вчител. семінарії в Рогатині. 1944 вступив до дивізії «Галичина». Служив у дивізій. оркестрі, написав музику маршу «Марширують добровольці» (сл. М. Угрина-Безгрішного). 1945 – військовополонений в англ. зоні окупації (м. Ріміні, Італія), звідки виїхав на богослов. студії до Риму. Навч. в Укр. Папській колегії св. Йосафата (1946–53), де одночасно диригував хором семінаристів, який виконував літургії на Ватикан. радіо. Здобув бакалаврат із філософії (1947) і докторат із богослов'я (1953) у Папському Урбаніан. ун-ті. Захистив дис. «De acgua in liturgia byzantina» («Вода у візантійській літургії»). 1951 рукопоклад. на священика. Відтоді душпастирював у Великій Британії. За наполяганням патріарха Йосифа Сліпого повернувся до Ватикану. 1975–85 – викл., проректор новоствор. Укр. катол. ун-ту ім. Климента Папи Римсьського. Організовував богослов. курси, готував до вид. ж. «Богословія», написав для нього багато богослов. наук. і популяр. статей. Перший парох церкви св. Сергія і Вакха (1976–2001), ректор Колегії св. Софії (1985–2001) у Римі. Опікувався укр. заробітчанами, виїжджав з душпастир. обов'язками до Неа­поля. Від 1991 майже щороку відвідував Україну, викладав у духов. і світ. навч. закладах, зокрема Львів. академії мист-в. Під псевд. Кащук публікував фейлетони й гуморист. оповідки (понад 100) у часописах «Християнський голос» (Німеччина), «Українські вісті» (Канада), «Наша Церква», «Українська думка» (обидва – Велика Британія). Похов. у крипті собору св. Софії.

Літ.: Колодний А. Життя отця Івана Музички – служіння Церкві й Україні // Світогляд. 2012. № 3; Ґудзяк Б. Упокоївся о. д-р Іван Музичка // Свобода. 2016, 8 берез.

М. В. Савчук

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю