Музична драма — Енциклопедія Сучасної України

Музична драма

«МУЗИ́ЧНА ДРА́МА» – перший спеціалізований музичний український театр. Створ. навесні 1919 у Києві з ініціати­ви укр. актора, співака та реж. С. Бу­товського. Дир. призначено С. Бондарчука, гол. диригентом – М. Багриновського, зав. муз.-худож. частини – Я. Степового, гол. художником – А. Петрицького. Хореогр. групу очолив балетмейстер М. Мордкін і прима-балерина М. Фроман. Художня комісія для здійснення кер-ва театром складалася з М. Бонч-Томашевського, Леся Курбаса (їх запросили як реж.-постановників) та М. Вороного. У складі колективу було 15 солісток-виконавиць жін. партій, 6 тенорів, 6 басів та 6 баритонів, у хорі – 50 осіб, балеті – 23. Вистави театру, що проіснував бл. 3-х місяців, відбувалися в приміщенні Другого міського театру на вул. Олександрівська (нині вул. М. Грушевського, приміщення не збереглося). У червні 1919 колектив почав готуватися до опери О. Верстовського «Аскольдова могила» у постановці М. Вороного. Планували також постановки ін. опер: «Тарас Бульба» М. Лисенка, «Галька» С. Монюшка, «Мазепа» А. Мюнхеймера, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Загибель Фауста» В. Бердяєва. Театр відкрили 28 липня 1919 постановкою опери «Утоплена» М. Лисенка (реж. М. Бонч-Тома- шевський, художник А. Петрицький, диригент М. Багриновський). 19 серпня 1919 відбулася пре- м'єра балету «Азіаде» («Арабські ночі») на музику Л. Бурго-Дюкудре та І. Гютеля здійснена М. Мордкіним, де Лесь Курбас виступив як танцівник, виконавши партію Шаха. Наступною прем'єрою мала стати опера «Тарас Бульба» М. Лисенка, поставлена Лесем Курбасом, у худож. оформленні А. Петрицького. Оскільки до Києва вві­йшли війська А. Денікіна, вистава не відбулася, декорації знищено. Після цього театр припинив діяльність.

Літ.: Станішевський Ю. Режисура в українському радянському оперному театрі. К., 1973; Бутовський С. Як творився перший український оперний театр (Київ 1919 року) // Наш театр: Книга діячів укр. театр. мист-ва. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1975; Вериківська І. Становлення української радянської сценографії. К., 1981; Василько В. Театру віддане життя. К., 1984.

Г. І. Веселовська


Покликання на статтю