Музичні конкурси — Енциклопедія Сучасної України

Музичні конкурси

МУЗИ́ЧНІ КО́НКУРСИ – творчі змагання музикантів (виконавців, композиторів, колективів), що проводять на завчасно оголошених умовах. Їхні художні особливості визначаються характером і змістом програм. Діапазон може бути досить широким: від конкурсів, де виконують музику одного композитора (М. к. ім. Ф. Шопена у Варшаві), до змагань із різноманіт. репертуаром, що мають на меті найповніше виявити творчі можливості артистів. Також існують М. к., що будують свої програми за темат. принципом: старовинна музика, сучасна музика та ін. Як художнє явище М. к. відомі ще з часів Стародав. Греції. Під час Піфій. ігор (бл. 590 р. до н. е.) в Дельфах змагалися виконавці на кіфарі й авлосі, автори муз. творів. Переможців нагороджували лавр. вінками й називали «дафнофорами» («ті, що несуть лаври»). Подібну традицію продовжили в Рим. імперії. Саме звідти походить слово «лауреат» для визначення найкращих учасників змагання. У Середньовіччі широкого розповсюдження набули змагання трубадурів, труверів, мінезингерів і мейстерзингерів, котрі доволі часто ставали склад. частиною придвор. й пізніше міських свят. У добу Відродження М. к. набули форми змагання відомих музикантів у мист-ві імпровізації на різних інструментах – органі, клавесині, згодом фортепіано, скрипці. Так, напр., змагалися між собою Ґ. Гендель і А. Скарлатті (1-а пол. 18 ст.), В.-А. Моцарт і М. Клементі (кін. 18 ст.), Ф. Ліст і Ф. Шопен. М. к. у сучас. формі побутування зародилися в 19 ст. Від 1803 Академія крас. мист-в у Парижі щорічно присуджує нагороду композиторам за кращий твір (кантата, одноактна опера) – т. зв. Римську премію, володарі якої отримують стипендію для вдосконалення майстерності в Римі. Серед її лауреатів – Ф. Ґалеві, Г. Берліоз, A. Тома, Ж. Бізе, Ж. Массне, К. Дебюссі. Своєрід. прологом до міжнар. конкурс. руху було муз. змагання композиторів-авторів для гітари та майстрів із виготовлення гітари з ініціативи рос. гітариста М. Макарова (1856, Брюссель). Поч. міжнар. конкурс. руху слід вважати Інтернац. конкурс для молодих композиторів і піаністів, засн. А. Рубінштейном (1890, С.-Петербург), що проіснував бл. 2-х десятиліть і відкрив широкій громадськості імена Ф. Бузоні, М. Метнера, Б. Бартока, К. Ігумнова, О. Гольденвейзера, О. Клемперера та ін. Знач. розвитку М. к. отримали у 20 ст. у статусі міжнар. і нац. змагань. Вони мають вагоме значення у виявленні талановитих музикантів, просуванню їх на концерт. естраді та опер. сцені. Для координування зусиль організаторів змагань, обміну досвідом, встановленню заг. норм проведення М. к. 1957 у Женеві (Швейцарія) засн. Федерацію міжнар. конкурсів, яка щорічно проводить конгреси в різних містах, випускає довідк. матеріали. Від 1959 виходить щоріч. бюлетень, де містяться відомості про міжнар. М. к. та списки їх лауреатів. В Україні конкурсне життя почалося в 1950-х рр.: 1950 відбувся Респ. конкурс виконавців на нар. інструментах (від 1995 – міжнар.); 1953 – Респ. конкурс виконавців на дерев’яних, мідних духових та удар. інструментах (від 1990 – міжнар.). Особливого резонансу набув синтет. за характером Лисенка Миколи імені Міжнародний музичний конкурс (від 1962). Проте переважну більшість становлять вузькоспеціаліз. конкурси, зокрема міжнар.: співаків – ім. С. Крушельницької (Львів, від 1991), ім. І. Паторжинського (Луганськ, від 1997), ім. І. Алчевського (Харків, від 1999); піаністів – ім. B. Крайнєва (Харків, від 1992), молодих піаністів пам’яті В. Горовиця (Київ, від 1994); скрипалів – юних скрипалів ім. Б. Которовича (Харків, від 1992). Низку М. к. організовано з метою увіковічнення імен корифеїв укр. культури – вже згадані конкурси ім. М. Лисенка, С. Крушельницької та ін., а також Лифаря Сержа імені Міжнародний конкурс артистів балету і хореографів, Нац. конкурс диригентів ім. С. Турчака (Київ, від 1994, від 2006 – міжнар.), Всеукр. конкурс юних піаністів ім. Н. Нижанківсь­кого (м. Стрий Львів. обл.). Пов’я­зане з відновленням укр. державності (1991) нац. піднесення стимулювало появу на різних рівнях хор. конкурсів. Серед відомих – засн. Нац. всеукр. муз. спілкою – хор. конкурс ім. М. Леонтовича (від 1989) і фестиваль-конкурс колективів нар. хор. співу ім. П. Демуцького (від 1995). Поряд із академ. музикою в Україні проводять й конкурси виконавців і творів масової муз. культури, зокрема «Червона рута».

Лiт.: Музыкальные конкурсы в прошлом и настоящем. Москва, 1966; Музы­канты соревнуются. Москва, 1975; Хей­зин­га Й. Homo ludens: В тени завтрашнего дня. Москва, 1992; Пясковська Т. «Горовиць» у коротких штанцях // NOTA. 2000. № 4; Станішевський Ю. Осяяний ім’ям Бориса Лятошинського // УМГ. 2007. № 4; Андрійчук П. Хто співає – той щасливий // Там само.

О. П. Кушнірук

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
О. П. Кушнірук . Музичні конкурси // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=69935 (дата звернення: 25.09.2021)