МУР Джордж-Едвард (Moore George Edward; 04. 11. 1873, Лондон — 24. 10. 1958, м. Кембридж, Велика Британія) — англійський філософ. Закін. Кембридж. університет (1904), де від 1911 викладав. Спів­засн. Кембридж. центру аналіт. філософії. Гол. ред. британ. ж. «Mind» (1921–44). Філос. по­гляди М. не мали чіткої системи й складали сукупність теор. від­повід­ей на гостро суперечливі філос., морал.-етичні, літ.-естет. пита­н­ня. Особливість його аргументації — сполуче­н­ня усталених теор. під­ходів (на ґрунті ідеалізму, платонізму, ідей Просвітництва, філософії здорового глузду, утилітаризму) зі спробами їх про­блематизувати й, від­повід­но, оновити або замінити на нововина­йдені. До поміт. здобутків М. на теренах сут­тєвого оновле­н­ня належать: радикал. критика ідеалізму у формі «спростува­н­ня» (ст. у ж. «Mind» — «The Refutation of Idealism» / «Спростува­н­ня ідеалізму», 1903, № 12); осмисле­н­ня деяких принципів і концептів аналіт. філософії — чут­тєві дані «sense-datum» та їх спів­від­ноше­н­ня із досві­дом та зовн. світом, реалізм тверджень «propositions» як їхня тотожність із фактами та пізніші сумніви у цій тезі (ст. у ж. «Mind» — «The Nature of Judgment» / «Природа судже­н­ня», 1899, № 8); залуче­н­ня ідей шотланд. школи здорового глузду та їхня інтер­претація у дусі метафізики. Без­умов. ін­новац. на­дба­н­ням М. є осмисле­н­ня ним «натураліст. хиби», суть якої полягає у нерозрізнен­ні та змішуван­ні від­ноше­н­ня атрибутивності (напр., вода є мокрою) та тотожності (вода є H₂O). Аби уникнути цієї «хиби» на теренах етики, необхідно від­мовитися від спроб ви­значе­н­ня гол. етич. категорії — «добра», що не під­лягає жодним дефініціям, оскільки є про­стою, не­природною властивістю, у тлумачен­ні якої наявна паралель із несхоплюваними пі­зна­н­ням платонів. ідеями. Осягнути (але не пі­знати) цю властивість можна лише інтуїтивно. Згідно з М., утилітаризм вдавався до хибних редуктив. дефініцій «добра», коли вимірював його за ступенем «задоволе­н­ня». М. за­знав впливу класика британ. утилітаризму Г. Сиджвіка, припускаючи можливі варіанти емпірич. умов здійсне­н­ня морал. вибору «доб­рого». Це припуще­н­ня по­ставало у ви­гляді «від­критого пита­н­ня» про можливий практ. морал. вибір, коли дефініція добра від­сутня. На цей поворот думки М. звернув увагу провід. прагматист 20 ст. Р. Рорті, від­нісши його до «тихих революцій», не помічених на теренах аналіт. філософії 1-ї пол. 20 ст. У сучас. філос. дискурсі по­стать М. не є популярною, що не послаблює його значущості в історії філософії, зокрема її аналіт. від­галуже­н­ня та філософії моралі.