Мускур Осип — Енциклопедія Сучасної України

Мускур Осип

МУ́СКУР Осип (26. 12. 1912, с. Великий Бичків, округ Мараморош, Австро-Угорщина, нині смт Рахів. р-ну Закарп. обл. – грудень 1993, Будапешт) – поет і художник. Чл. Образотвор. галереї ім. М. Зічі (Будапешт). Навч. в Ужгород. торг. школі. Одночасно відвідував Публ. школу малярства, де навч. в Й. Бокшая. 1930–33 – студент Мукачів. торг. академії, учень міністра освіти уряду Карпат. України А. Штефана. Через фінанс. скруту навч. припинив. Закін. Братислав. торг. академію (1939), Вищу буд. школу в Братиславі. 1941 – учасник проголошення у Львові Укр. держави. У тому ж році за українофіл. погляди ув'яз­нений в угор. концтаборі. Після звільнення працював поштовим службовцем в містах Сольнок, Ніредьгаза (обидва – Угорщина). 1946 М. інтерновано в СРСР і засуджено за звинуваченням в укр. націоналізмі. 1948 утік із табору НКВС у Новосибірську (РФ), під чужим іменем дістався Будапешта. Працював на пошті, буд-ві, у проект. конторі. Від 1972 – на пенсії. Наприкінці 1930-х – на поч. 1940-х рр. писав патріот. вірші (зокрема «Перший президент», присвяч. А. Волошину) та поеми. Перша публікація – в г. «Карпатська Україна» (Ужгород, 1992, 23 січня), де вміщено поезії «Окупація», «О Совєтах», «Глянь, Господи», «1944-ий рік». Опублікував зб. поет. творів «З гуцульського роду» (Уж., 1997). Збереглися 3 томи рукописів. М. відомий також як живописець, автор реаліст. пейзажів Гуцульщини, жанр. картин на гуцул. тематику. Твори виставляли в Будапешті, Дебрецені, Пейчі (усі – Угорщина).

Літ.: Ференц Н. Український поет із Будапешта // Карпат. Україна. 1992, 23 січ.; Нитка В. «I тепер живу для України»: [Інтерв'ю з Осипом Мускуром, який перебував у таборах ГУЛАГу] // Новини Закарпаття. 1992, 11 серп.

П. М. Ходанич


Покликання на статтю