Муссоліні Беніто — Енциклопедія Сучасної України

Муссоліні Беніто

МУССОЛІ́НІ Беніто (Mussolini Benito; 29. 07. 1883, с. Довіа-ді-Предаппіо, обл. Емілья-Романья, Італія – 28. 04. 1945, с. Джуліно-ді-Медзеґра, обл. Ломбардія, Італія, перепохов. у Довіа-ді-Предаппіо) – італійський партійний і політичний діяч. 1901 став чл. Італ. соціаліст. партії, від 1912 редагував її г. «Avanti!». У листопаді 1914 виключений із партії за заклик вступити у 1-у світ. вій­ну на боці Антанти. У вересні 1915 мобілізов. до армії, згодом брав участь у бойових діях до поранення в лютому 1917. У березні 1919 заснував у Мілані фашист. орг-цію «Союз боротьби». 31 серпня 1919 у статті для г. «Il Popolo d'Italia» вітав визволення Армією УНР Києва від більшовиків і високо оцінював боротьбу укр. народу за незалежність. У жовтні 1922 на чолі колони фашистів здійснив похід на Рим, у результаті чого отримав посади прем'єр-міністра та міністра закордон. справ, став диктатором Італії. Перші кроки М. підтримали не тільки праві європ. партії, а й Д. Ллойд-Джордж, Ф. Рузвельт, ірланд. драматург і публіцист Б. Шоу, індій. громад.-політ. діяч М. Ґанді та ін. Є. Коновалець призначив Є. Онацького спец. представником ОУН у Римі. Для своєї партії М. написав програмну працю «La dottrina del fascismo» («Доктрина фашизму», 1932). «Найчистішою формою демократії» він вважав фашизм, який характеризував як «демократію організовану, централізовану, авторитарну». Наголошував на культі боротьби та вій­ни, рішуче відкидав потребу у всесвіт. і перманент. мирі як найвищому ідеалі людського поступу. Заперечував право на нац. самови­значення недерж. націй. На думку М., гол. завдання фашист. держави – утворення імперії та здійснення перманент. соц. революції. У зовн. політиці осн. зусилля спрямував на встановлення італ.­домінування в Середземно­мор'ї та створення колоніал. імперії в Пн. і Пн.-Сх. Африці. За схожістю ідей. позицій і дій фашистськими почали також називати режими М. Горті в Угорщині та Ю. Пілсудського в Польщі. М. розпочав агресію проти Ефіопії 1935–36, захопив Албанію 1939. Обстоював необхідність створення «вісі Рим–Берлін». 1940 Італія вступила в 2-у світ. вій­ну на боці Німеччини. Італ. війська постійно зазнавали великих втрат і поразок. 25 липня 1943 М. був зміщений зі своєї посади і за­арешт., але завдяки спецоперації, здійсненої нім. диверсантами під командуванням О. Скорцені, звільнений. 23 вересня 1943 очолив т. зв. Італ. соц. респ. у пн. частині країни, окупов. нім. війсь­ками. Після їхньої поразки намагався виїхати до Швейцарії. У квітні 1945 схоплений і страчений італ. партизанами.

Літ.: D. M. Smith. Mussolini. A Biogra­phy. Knopf, 1982; Белоусов Л. Бенито Муссолини. Москва, 1999; Колье Р. Дуче! Взлет и падение Бенито Муссолини / Пер. с англ. Москва, 2001; Попович М. Червоне століття. К., 2007.

Ю. І. Шаповал


Покликання на статтю